У силу суспільної природи людини відношення людей до умов її життєдіяльності обов'язково обумовлює необхідність певних відносин між ними. Це означає, що відношення людини до речей завжди опосередковується її відношенням до іншої людини, групи осіб, суспільства.
Власність - відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей, тощо.
Наведене визначення грунтується на опосередкуванні відносинами власності споживання благ як умови життя й діяльності людей: перш ніж спожити річ, людина повинна її привласнити, тобто виявити своє ставлення до неї як до своєї.
Отже, певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.
Привласнення– процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно - суспільний спосіб оволодіння річчю.
Вірогідні шляхи привласнення:
1. Силові методи.
2. Досягнення угоди. Люди, виходячи із своїх уявлень про економічне співробітництво, погоджуються визнати певні права кого - небудь із них на конкретні об'єкти.
3. Юридичними нормами. Це типовий сучасний спосіб закріплення державою права контролю за ресурсами і життєвими благами за окремими суб ‘єктами.
Категорія «привласнення» породжує свій антипод- категорію «відчуження».
Відчуження- це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності.
Привласнення певного об'єкта власності одним суб'єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб ‘єкта.
Відносини власності виявляються через суб'єкти та об'єкти власності.
Об'єкти власності - це все те, з приводу чого між людьми існують відносини привласнення.
За матеріально - речовим складом і функціональною роллю в процесі життєдіяльності людей об'єкти власності класифікують на:
- об'єкти власності, дані природою. Це земля з її рослинним і тваринним світом, водоймами й надрами, як природними умовами людської діяльності, повітряний і космічний простір, інші обмежені природні ресурси;
- об'єкти власності, що є продуктами суспільного виробництва. Ними є засоби виробництва, предмети особистого використання, послуги, наукові й технічні винаходи, моделі, твори літератури, мистецтва тощо;
- об'єкти власності, що є продуктами соціально - економічного походження. Це особливі об'єкти власності, до яких належать гроші і цінні папери, а також робоча сила людей.
Суб'єкти власності - це окремі індивідууми, групи осіб, інші соціальні структури, суспільство, між якими виникають відносини з привласнення умов їхньої життєдіяльності.
З виникненням держави відносини власності набули юридичного змісту та відповідної йому правової форми як юридичні норми (закони), якими оформлюються відносини володіння, використання та розпорядження.
Юридичний аспект власності реалізується через право власності. Право власності - це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення і використання об'єктів власності.
Право власності визначається ще з часів римського права трьома основними правочинностями - володіння, користування і розпорядження.
Володіння виражає відносини, пов'язані з наявністю у того чи іншого суб'єкта об'єктів власності з господарським володінням ними. Саме по собі володіння не означає повної власності. Володарем об'єкта може бути як власник так і не власник (наприклад, орендар).
Користування - виражає економічні відносини власності з приводу виробничого чи особистого використання корисних властивостей її об'єктів відповідно до функціонального призначення останніх.
Розпорядження передбачає, що розпорядник об'єкта є його повним власником, а отже, має право самостійно вирішувати долю певного об'єкта або делегувати таке право іншим суб'єктам.
Відносно повна реалізація прав власності можлива лише за наявності і взаємозв'язку відносин володіння, користування і розпорядження. Суб'єкти, які тимчасово отримують право на володіння і користування чужою власністю без права на розпорядження, не є повними власниками.
Отже, між власністю як економічною та юридичною категоріями існує тісний взаємозв'язок.
Власність, як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу привласнення об'єктів власності та його результатів.
Власність як юридична категорія відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними і юридичними особами з приводу володіння, користування і розпорядження об'єктами власності через систему юридичних законів і норм.
Таким чином, власність характеризує діалектичний взаємозв'язок економічних та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності виступають первинними, базисними, а юридичні - вторинними, похідними.
