Теоретичний аналіз власності як економічної та юридичної категорії дозволяє розглянути класифікацію власності по-перше, по формі привласнення об'єктів власності та, по-друге, по формі права власності.
По формі привласнення об'єктів власності її можна поділити на індивідуальну власність, колективну власність та державну.
Індивідуальна власність – відносини привласнення членами суспільства матеріальних благ для задоволення своїх індивідуальних потреб.
Колективна власність - матеріальні блага, які привласнюються колективом людей та використовуються ними в своїх інтересах.
Суспільна власність - матеріальні блага, які привласнюються суспільством в цілому та використовуються ним в інтересах всіх членів суспільства
З юридичної точки зору, що означає по формі права власності, власність поділяють на приватну власність та державну власність.
Приватна власність відображає такі відносини, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Приватна власність виступає як сукупність індивідуальної трудової, партнерської, акціонерної власності тощо.
Індивідуально-трудова власність основана на власній праці власника або членів його сім'ї. Йому ж належить і вироблений продукт.
Партнерська (товариська) форма власності виникає внаслідок об'єднання капіталу (майна) двома чи більшою кількістю фізичних та юридичних осіб на принципі спільної належності капіталу партнерства всім учасникам та особистої (приватної) належності кожному з партнерів тієї його частини, яку він вніс у майно партнерства.
Акціонерна форма власності - це спільна пайова власність акціонерів.
Її суб'єктом є акціонери (власники акцій), а об'єктом - реальний і фіктивний капітал акціонерною товариства. Реальний капітал акціонерного товариства, представлений засобами виробництва та іншим майном, утворюється за рахунок коштів, отриманих від продажу своїх цінних паперів (акцій, облігацій, тощо), які є так званим фіктивним капіталом акціонерного товариства.
Акціонерна властеність, характеризується належністю реального капіталу усім його акціонерам разом узятим як спільного неподільного об'єкта власності. Фіктивний капітал є індивідуальною належністю кожного акціонера у тій частці, яка ним була придбана.
Державна власність - це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.
Державна власність поділяється та загальнодержавну і муніципальну (комунальну).
Загальнодержавна власність це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфікується між окремими учасниками економічною процесу.
Власність необхідна державі для виконання економічних, соціальних і оборонних функцій. Об'єктами державної власності є природні ресурси, енергетика, транспорт, зв'язок, дороги, навчальні заклади, тощо.
Муніціпальна (комунальна) власність це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району, тощо)
Сучасний високий рівень розвитку продуктивних сил визначає появу нових тенденцій в розвитку відносин власності. До цих тенденцій можна віднести:
- значне поширення змішаних форм власності, які поєднують різні форми власності;
- посилення процесів демократизації і соціалізації відносин власності: створюється власність трудових колективів, збільшується частка акцій серед працівників фірм, вони залучаються до управління і розділу доходів;
- змінюється структура об'єктів власності: пріоритетними стають наукові знання, інформація, комп'ютерні програми, нові технології, космічні об ‘єкти, висококваліфікована робоча сила, духовні блага, тощо;
- розширюються форми та об'єкти міжнародної власності на основі поглиблення міжнародного поділу праці й посилення економічних зв'язків між країнами.
