Форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – економічні відносини в системі світового господарства.

Форми МЕВ:

1. Світова торгівля.
2. Міжнародний рух капіталів.
3. Міжнародна міграція робочої сили.
4. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
5. Науково-технічне співробітництво.

Світова торгівля – це форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світовий ринок – розвинута сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.

Головні елементи зовнішньої торгівлі – експорт і імпорт. Експорт – продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту. Імпорт – купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот.

Дві протилежні доктрини у світовій торгівлі:

1. Фрітредерство або свобода торгівлі.
2. Протекціонізм або захист інтересів національного виробника шляхом обмеження торгівлі.

Міжнародний рух капіталів (МРК) – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Форми МРК:

1. Позиковий капітал:

а) позики, кредити;

б) банківські депозити; засоби на рахунках інших фінансових інститутів.

1. Підприємницький капітал:

а) прямі інвестиції, що надають право управлінського контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал;

б) портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контролю над ними.

Функції міжнародного ринку капіталів:

1. Забезпечення економіки готівкою.
2. Надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів.
3. Перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу, з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

1. Національні відмінності в рівнях заробітної плати.
2. Міжнародні відмінності у вартості житя.
3. Нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах.
4. Відмінності в рівнях безробіття між країнами.
5. Суттєві відмінності рівнів життя населення різних країн.
6. Потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами, тощо.

За напрямками руху робочої сили розрізняють еміграцію (виїзд за межі країни) та імміграцію (в’їзд до країни). Залежно від рівня кваліфікації можлива міграція як малокваліфікованої робочої сили, так і висококваліфікованих спеціалістів. Перший з цих потоків спрямований переважно з країн, що розвиваються, в розвинуті. Для другого потоку характерне переміщення спеціалістів між розвинутими країнами, а також їхня імміграція в розвинуті країни з країн, що розвиваються. Цей процес дістав назву «відплив інтелекту».

В умовах НТП великих масштабів набуває міжнародне науково-технічне співробітництво.

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання науково-технічних досягнень.

Форми МНТС:

1. Створення спільних науково-дослідницьких центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу тощо.

2. Спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці.

3. Консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики.

Організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.