Світове гоподарство – це сукупність національних економік, що повязані між собою системою міжнародних економічних відносин.
Етапи розвитку світового господарства:
Етап світової торгівлі (XV – перша половина XIX ст.)
Етап іноземних інвестицій (друга половина XIX – перша половина XX ст.)
Етап економічної інтеграції (середина XX – друга половина 80-х років XX ст.)
Етап глобалізації (з другої половини 80-х років XX ст.)
Міжнародний поділ праці (МРП) – спеціалізація окремих країн на виробництві конкретних видів товарів та послуг.
Фактори спеціалізації країн:
Географічне місцерозташування та природно-кліматичні умови.
Ресурсні можливості.
Історично-культурні особливості.
Історичні традиції.
Форми міжнародного поділу праці:
Загальний розподіл праці грунтуєтья на галузевій спеціалізації окремих країн.
Частковий розподіл праці грунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів.
Одиничний розподіл праці грунтується на подетальній спеціалізації.
Масштаби участі країни у МРП визначають ступінь відкритості національної економіки. Для оцінки ступеня відкритості економіки використовують показники експортної та імпортної потомої ваги у ВВП.
МПП забезпечує державам певні переваги. Завдяки участі в ньому вони можуть підвищити ефективність національної економіки та добробут свого населення. Це зумовлено такими можливостями МПП:
· участь у МПП дає змогу повніше користуватися перевагами спеціалізації на рівні країни, раціональніше використовувати свої ресурси, збільшувати загальний обсяг виробництва;
· виробництво товарів може бути ефективним лише за умов масового виробництва і відповідно витрат, що постійно зменшуються. Місткість же внутрішнього ринку часто є недостатньою для використання переваг великомасштабного виробництва повною мірою. Особливо це стосується невеликих країн;
· МПП сприяє повнішому задоволенню потреб населення країни. Інакше багато країн залишились би без товарів, до яких звикло його населення, але власних можливостей для їх виробництва немає або воно нераціональне;
· участь у МПП призводить до посилення конкуренції та підвищення якості вітчизняних товарів;
· поглиблення МПП є своєрідним фундаментом для політики мирного співіснування та успішного політичного співробітництва країн (наприклад, Європейський Союз).
Інтернаціоналізація економіки –формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозвязків між країнами завдяки відкритості національних економік.
Форми інтернаціоналізації економік:
Інтеграційна – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва.
Транснаціональна – взаємопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу.
Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) - процес зближення та взаємопроникнення національних економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу.
Основні цілі та переваги економічної інтеграції:
По-перше, це використання країнами-учасницями переваг масштабності, що поля- гають у збільшенні розмірів ринку, скороченні витрат і т. п.
По-друге, формування сприятливого зовнішньополітичного середовища, оскільки мета більшості інтеграційних об’єднань — зміцнення співробітництва і взаємопорозуміння між державами-учасницями в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя.
По-третє, інтеграційне економічне співробітництво відкриває національним виробникам широкий доступ до різного роду ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових і новітніх технологій у масштабах усього інтеграційного об’єднання, що уможливлює значне збільшення випуску продукції з розрахунком на місткіший ринок.
По-четверте, інтеграційна взаємодія країн у регіональних межах створює привілейовані умови для фірм і країн, що входять до даного угруповання, захищаючи їх певною мірою від конкуренції з боку третіх суб’єктів господарювання.
По-п’яте, економічне зближення країн дає змогу їм спільно вирішувати гострі соціальні проблеми щодо стабілізації ситуації на ринку праці та різних форм соціального забезпечення населення.
