Наявність суспільного поділу праці, за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або певних видах діяльності. Там де немає суспільного поділу праці, не може бути товарного виробництва, товарно-грошових відносин. Без диференціації трудової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів. У господарському житті люди вже здавна відійшли від принципу самозабезпечення себе всіма необхідними економічними благами і послугами. Вони, як правило, спеціалізуються на тих чи інших видах діяльності. Суспільний поділ праці дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси, тобто підвищує продуктивність праці.
Наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною основою відокремленості економічних суб’єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім інші форми власності. Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто товаровиробник одночасно є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб’єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.
Таким чином, дві обов’язкові передумови, необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва – суспільний поділ праці та економічна відокремленість виробників як власників. І якщо суспільний поділ праці створює об’єктивні умови для обміну взагалі, то економічна відокремленість потребує обміну товарів як еквівалентів.
Розрізняють два типи товарного виробництва:просте і розвинуте.
Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.
Розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці і машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.
Проста і розвинута форми товарного виробництва мають спільні риси і відмінності.
Спільні ознаки:
Наявність суспільного поділу праці.
Приватна власність на засоби праці.
Ринкова форма зв’язків між виробниками.
Конкуренція.
Відмінності:
Просте товарне виробництво
Розвинуте товарне виробництво
1. Базується на особистій праці виробника.
1. Базується на системі найманої праці.
2. Мета – задоволення особистих потреб виробника та членів його сім’ї.
2. Мета – отримання прибутку підприємцем.
3. Виробництво товарів має обмежений характер (стосовно панівного натурального господарства).
3. Товарне виробництво набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила.
4. Незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця.
4. Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця.
У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного виробництва як у рамках національних господарств, так і у всесвітньому масштабі. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.
