Результат товарного виробництва називають продуктом. Продукт, який уречевлюють, тобто який існує у формі речі, називають товаром. Продуктом є також послуга — вид економічної діяльності, результатом якої є зміна якості вироблених речей.
В економічному дослідженні продукти виробничої діяльності, що продають і купують, часто називають товарами незалежно від того, набувають ці продукти форми речі чи послуги.
Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).
Товар має дві властивості: споживчу вартість і мінову вартість.
Здатність товару задовольняти певну потребу людини називають споживчою вартістю. Різні товари задовольняють різні потреби людини. Одні споживчі вартості безпосередньо задовольняють особисті потреби людей, наприклад, продовольство, одяг, взуття, побутова техніка чи власний автомобіль. Інші блага, які є частиною виробничих ресурсів (устаткування, виробничі будівлі, матеріали тощо), задовольняють потреби людей опосередковано, беручи участь у створенні різних продуктів, потрібних людям, у ході історичного розвитку серед споживчих вартостей дедалі більшого значення набувають технічна документація, електро- і теплоенергія, різні види сучасного транспорту, інформації, комп’ютерного забезпечення тощо.
Споживну вартість мають також дарові блага, які не створені людиною, як-от повітря, вода в джерелі, плоди дикоростучих і дерев та ін.
Товару притаманна не просто споживна вартість, а суспільна споживна вартість, тобто споживна вартість для інших членів суспільства. До того ж, товар переходить від виробника до споживача через обмін. Тому споживна вартість товару — це така суспільна споживна вартість, яка переходить з виробництва у споживання через купівлю-продаж.
Певне економічне благо надходить від виробника до споживача на засадах платності. Виробник віддасть свій товар в обмін на інший або за гроші лише в тому разі, коли він упевнений, що обмін є еквівалентним. Отже, будь-який обмін передбачає певну мінову вартість, тобто співвідношення, в якому один товар обмінюють на інший.
В економічній науці вже тривалий час полемізують стосовно того, що є в основі обміну, що є основою мінової вартості, або, інакше кажучи, що визначає цінність економічних благ.
Виділяють декілька альтернативних теорій вартості товару. Основні з них:
Теорія факторів (витрат) виробництва.
Теорія трудової вартості.
Теорія граничної корисності.
Теорія попиту та пропозиції.
Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво.
Прихильники теорії трудової вартості (А.Сміт, Д.Рікардо і К.Маркс) вважають, що мінову вартість товару, тобто його ціну визначають затрати суспільно необхідної праці на виробництво цього товару, яку називають вартістю.
Вартість — це уречевлена в товарі праця; це те спільне, що міститься в усіх економічних благах і робить їх сумірними. Усі товари — продукти людської праці.
Величина вартості товару визначена кількістю праці, необхідної для виробництва товару. А оскільки природним вимірником праці є робочий час, то величина вартості товару визначена кількістю робочого часу, затраченого на його виробництво.
Суспільно необхідний робочий час — це робочий час, затрачений на створення товару за суспільно нормальних умов виробництва. Такі умови є типовими, тобто умовами за яких виробляють більшість товарів цього виду.
З погляду теорії граничної корисності (К. Менгер, Л. Вальрас, Г. Гессен) товар на ринку купують не тому, що хтось оцінив затрати втіленої у ньому праці як суспільно необхідні, а тому що з погляду покупця (товар) має для нього цінність. Основою цінності є, отже, суб'єктивна оцінка товару споживачем. З погляду теорії граничної корисності благо ціниться тому, що воно корисне для людей. Тобто корисність благ надає затратам суспільно необхідного характеру. Категорія вартості тому і є категорією обміну, бо тільки в обміні виявляється корисний ефект вироблених благ.
Теорія попиту та пропозиції (А. Маршалл, М.І. Туган-Барановський, Є. Слуцький) визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Прихильники цієї теорії вважають, що у формуванні вартості товару слід враховувати рівною мірою як витрати виробництва, так і корисність товару.
