В економічній теорії проблема розподілу і утворення факторних доходів завжди викликала великий інтерес. То, що для власників факторів виробництва складало доход, для покупців цих факторів стає витратами. Так, для власника робочої сили заробітна плата є доходом (платою за труд), а для підприємства – витратами виробництва.
В економічній теорії розрізняють два види доходів: по-перше, доход як поняття приватногосподарське, тобто належне до мікрорівня, це доходи від роботи за наймом (трудовий доход), від підприємницької діяльності, від власності; по-друге, доход як поняття народногосподарське (національний доход), тобто належний до макрорівня.
Доход – це грошові кошти, отримані внаслідок господарської діяльності за певний проміжок часу. Це підсумок роботи підприємства, фізичної особи або всього суспільства в грошовому виразі (гривнях, рублях, доларах тощо).
Класифікація доходів здійснюється за різними критеріями. В залежності від суб’єкту привласнення (того, хто отримує) розрізняються:
— доходи населення;
— доходи підприємства (фірми);
— доходи держави;
— доходи суспільства (національний доход).
Сукупність цих доходів визначає максимальний попит суспільства. В залежності від розміру отримуваного і реального доходу виділяють:
— номінальний доход — загальну суму отриманих грошей;
— чистий доход — залишок після виплати податків;
— реальний доход — чистий доход з поправленням зміни цін.
При аналізі доходів підприємства оперують поняттями:
— валовий доход, дорівнює виторгу від реалізації всієї продукції (в грошових одиницях: рублях, гривнях, доларах тощо);
— середній доход, розраховується на одиницю проданої продукції;
— граничний доход, якийпредставляєсобоюприрощування валового доходу від продажу додаткової одиниці продукції.
Сума споживчих вартостей, вироблених підприємством за певний час та їх вираження в грошовій формі є валова продукція. Валова продукція фірми за вартістю дорівнює С+V+m , де С – вартість споживних засобів виробництва, а V+m - знов створена вартість. Частина вартості продукції, що дорівнює С, за характером використання являє собою фонд відшкодування.
Якщо від вартості валової продукції відняти фонд відшкодування, то частина, що залишилась, буде валовим доходом фірми. Валовий прибуток фірми по вартості представляє собою грошову форму проявлення зновутвореної вартості. До того ж частина валової продукції фірми, в якій виражається знов утворена вартість, є чистою продукцією фірми. Таким чином, валовий доход та чиста продукція — це дві форми вираження витрат живої праці робітників підприємства: натурально-речова та вартісна (грошова).
Слід розрізняти створений, реалізований та використаний доход фірми.
Створений валовий доход фірми – це частина, що залишилася від доходу (за мінусом витрат). Він проявляється у двох формах: 1) у формі грошового валового доходу, отриманого від продажу продукції фірми; 2) в ідеальній формі ціни, що відбиває частину знов утвореної вартості, яка втілена в чистій продукції, розподіленої в натуральній формі, мінуючи сферу оберту.
При подальшому перерозподілі у сфері обміну частина реалізованого валового доходу у вигляді податку на прибуток додатково надходить державі. На фірмі формується валовий доход, використаний на внутрігосподарські потреби. Цей доход є використаний фірмою валовий доход.
Розподіл створеного валового доходу між фірмами та державою має велике економічне та соціальне значення. Якщо частина валового доходу, яка є у розпорядженні фірми незначна, то забезпечити оптимальні темпи розвитку виробництва буде неможливим.
В свою чергу, якщо держава не зможе забрати у підприємства частину валового доходу, яку треба, то воно буде не в змозі наповнити свій бюджет необхідною кількістю грошових засобів, що несе за собою негативні соціально-економічні наслідки.
Через це, чим краще умови з боку держави будуть створені для виробничої діяльності фірми, тим більше валового доходу створять підприємства, тим більше маса знов створеної вартості піде на розподіл між ними та державою.
Створений валовий доход фірми на основі відносин виробництва та первинного доходу розпадається на вартість необхідного та додаткового продукту. В подальшому валовий доход перерозподіляється й фонд споживання та накопичення фірми, які є кінцевими формами використання необхідного та додаткового продукту.
Фонд споживання фірмою використовується за такими напрямками:
1. Формування фонду заробітної платні.
2. Відрахування на потреби соціального страхування та пенсійного забезпечення.
3. Відрахування на культурно-побутові потреби.
4. Відрахування у фонд матеріальної винагороди та матеріальної допомоги.
Фонд заощадження підприємства розподіляється:
І. На збільшення основного капіталу.
2. На збільшення оборотного капіталу.
3. Відрахування на зріст резервних та страхових фондів.
При відніманні від валового доходу фонду заробітної платні утворюється чистий доход фірми, який в процесі розподілу та перерозподілу розпадається на дві частини: 1) поступає державі і в кінцевому підсумку використовується на задоволення суспільних потреб; 2) використовується на потребифірми. Внаслідок цього, чистий доход - це частина вартості валової продукції фірми, яка залишається після відшкодування собівартості.
Обсяг чистого доходу фірми залежить від: сукупного обсягу виробленої валової та товарної продукції; продуктивності труда; зниження собівартості продукції; зниження цін.
