Функціонування підприємств і домогосподарств, поведінку яких аналізує економічна теорія, неможливе без використання факторів виробництва і отримання від їх використання відповідних доходів.
В економічній теорії під факторами виробництва розуміється особливо важливий елемент чи об’єкт, який рішуче впливає на можливість і результативність виробництва.
Факторів, які використовуються для виробництва продукту дуже багато. До того ж для виготовлення кожного продукту існує свій набір факторів. Виникає потреба їх класифікувати, об’єднати у великі групи. Існують різні підходи до їх класифікації.
Марксистська теорія виділяє робочу силу, предмет труда и засоби труда, розділяючи їх на дві великі групи: особистий фактор виробництва і речовий фактор виробництва. В якості особового фактору виробництва завжди розглядається робоча сила – сукупність фізичних і інтелектуальних здібностей людини до праці. У якості речового фактору виступають у сукупності всі засоби виробництва.
Особистий і речовий фактори створюють складну взаємодіючу систему, ефективність якої визначається технологією і організацією виробництва.
Технологіявиражає взаємодію між головними факторами виробництва. Вона передбачає використання різноманітних методів обробки, зміни властивостей, форми, стану предмета труда. Організація виробництва забезпечує узгоджене функціонування всіх факторів виробництва, їх пропорційне кількісне співвідношення, взаємозамінність тощо.
Маржиналістська теорія традиційно виділяє чотири групи факторів виробництва: землю, труд, капітал, підприємницьку здібність (рис. 10.1).
Рис. 10.1. Фактори виробництва.
Землярозглядається як природний фактор. Вона не є результатом людської діяльності. До цієї групи елементів виробництва відносять природні багатства, завали корисних копалин, які застосовуються у виробничому процесі, сюди включаються орні землі, ліси тощо.
Капіталякфактор виробництва виступає у вигляді сукупності благ, використовуваних у виробництві товарів та послуг. Це інструмент, машини, устаткування, складські приміщення, транспортні комунікації, засоби зв’язку тощо. Їх технічний стан постійно удосконалюється і впливає на загальну результативність виробничого процесу, його ефективну доцільність.
Трудпредставлений інтелектуальною і фізичною діяльністю, спрямованої на виготовлення благ і надання послуг. Сукупність здібностей особи, обумовлена освітою, професійним навчанням, навичками, здоров’ям створює людський капітал. Чим кваліфікованішим є труд людини, тим вище його капітал, я відповідно і доход з цього капіталу (оплата праці). Інвестиції у людський капітал в теперішній час є найефективнішими і швидкоокупаючимися для суспільства.
Підприємницька здібність – особливий вид людського капіталу, представленого діяльністю з координування і комбінування всіх ірних факторів виробництва з метою створення благ та послуг. г и услуг. Специфіка цього різновиду людського ресурсу полягає в умінні і бажанні в процесі виробництва на комерційній основі впроваджувати нові види вироблюваного продукту, технологій, форм організації бізнесу при певному ступені ризику і можливості отримати збитків. Підприємницька діяльність за своїми масштабами і результатами прирівнюється до затрат висококваліфікованого труда.
В економічній теорії постіндустріального суспільства у якості факторів виробництва виділяються інформаційний і екологічний фактори. Всі вони тісно пов’язані з досягненнями сучасної науки, яка сама по собі також виступає у якості самостійного фактора, оскільки рішуче впливає на рівень ефективності виробництва, процес підготовки кваліфікованої робочої сили, підвищення рівня і можливостей людського капіталу. Інформація систематизує знання, матеріалізовані в системі механізмів, машин, устаткування, моделі менеджменту і маркетингу
Все більше значення в сучасному виробництві займає екологічний фактор виробництва, який або виступає у якості імпульсу економічного зростання, або обмежує його можливості у зв’язку з шкідливістю, загазованістю, забрудненням тощо.
Таким чином, відзначимо, що виробництво можливе лише при введенні у виробничий процес всіх факторів. Виробництво конкретної речі або послуги потребує певного набору факторів, але головними з них є труд, земля, капітал. Вони діють взаємопов’язано і доповнюють один одного. Наприклад, для виготовлення турбін потрібно особливе виробництво, оформлене юридично. Для цього потрібна земельна ділянка і капітал у вигляді виробничих будівель і споруд, станків, сировини, праці робітників і менеджерів. Відсутність будь-якого фактору порушує систему і робить неможливим процес виробництва.
Фактори володіють взаємозамінністю. Вона обумовлена різноманітними споживчими властивостями продукту. Можливе будь-яке виробництво продукту чи блага при використанні різних факторів у різних сполученнях і в різних пропорціях. Така взаємозамінність і пропорційна кіль кісна перемінність особливо типова для сучасного виробництва: від виготовлення хімічних продуктів до індустріального будівництва житлових будівель.
Взаємозамінність факторів обумовлена не тільки специфікою потреб і конструктивних особливостей виробів, але і головним чином обмеженістю ресурсів, з одного боку, і ефективністю їх використання – з іншої. Підприємець обирає таку технологію виробництва, за якої дефіцитний або порівняно дорогий фактор виробництва використовується у меншій мірі. Саме цьому суспільство зобов’язано виникненню багатоповерхівок при обмеженості вільної землі, напівпровідників, замінників, багатоманітних моделей бензинозбережуючих машин тощо. Підприємництво, таким чином, передбачає використання різних комбінацій факторів, виходячи з потреби неминучого зниження витрат виробництва, яке обчислюється шляхом співставлення ринкової ціни і затрат на виготовлення граничного продукту.
В реальному житті в межах використовуваної технології підприємець прагне знайти найкраще поєднання факторів виробництва (труд, земля, капітал), з тим щоб досягти найбільшого випуску продукції. Відношення між любим набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, вироблюваної з цього набору факторів, характеризує виробничу функцію. Виробнича функція визначає технологічну залежність між витратами ресурсів і випуском продукції. Вона завжди будується для конкретної технологічної структури. Покращення технології, збільшуючої максимально досягнутий обсяг вироблюваної продукції при будь-якій комбінації факторів, завжди знаходить відображення в новій виробничій функції. Виробничу функцію можна використовувати, щоб розрахувати максимальну кількість витрат, необхідних для виробництва будь-якого даного обсягу товарів.
За рахунок взаємодії факторів виробництва виробляються товари, які продаються на ринку. При цьому підприємства отримують торговий виторг, який має покрити факторні витрати і принести прибуток. Домогосподарства отримують доход від своїх факторів виробництва. В залежності від розмірів своїх доходів окремі господарства претендують на відповідну долю у виробленому продукті. Таким чином, відбувається розподіл виробленого продукту через систему розподілу доходів.
