Позичковий капітал – це грошовий капітал, який віддається в якості позики і приносить власнику доход в формі процента. Основною функцією позичкового капіталу є грошове обслуговування суб’єктів ринкового господарювання, що забезпечує стабільність їхньої діяльності, прискорює швидкість обороту їхнього капіталу.
1)Досить активно економісти аналізують питання про джерела тимчасово вільних грошей, які можуть бути використані як позичковий капітал. Найважливішими з них вважаються такі:
2)амортизаційні відрахування. Весь час, поки амортизація накопичується для заміни засобів праці, які ще функціонують, грошові кошти є вільними, можуть бути перетворені у позичковий капітал;
3)частина оборотного капіталу, який вивільнюється в результаті незбігання часу продажу виготовленої продукції і купівлі сировини, палива, матеріалів, що необхідні для забезпечення безперервності виробничого процесу;
4)тимчасово вільний капітал у проміжках між надходженнями грошових кошт після реалізації товарів і виплатою заробітної плати;
5)кошти фонду розвитку виробництва, які є частиною прибутків підприємства і накопичуються до певного розміру перед тим як бути використаними для розширеного відтворення;
6)грошові доходи і накопичення населення;
7)грошові нагромадження держави.
Таким чином, завдяки утворенню тимчасово вільного грошового капіталу, виникає позичковий капітал, який може віддаватися в якості позики тим суб’єктам господарювання, які відчувають нестачу грошового капіталу. Іде рух грошового капіталу у вигляді позики від кредитора до позичальника, виникає ринок позичкових капіталів.
Позичковий капітал є самостійною формою капіталу, зі своїми особливостями, які відрізняють його від промислового та торгівельного капіталу. Назвемо і проаналізуємо їх:
1)позичковий капітал виступає в якості товару, і ця характеристика не притаманна промисловому та торгівельному капіталу. При цьому слід розуміти, що це товар особливий, оскільки а) відчужується від власника не назавжди, а тільки на певний строк, б) продається і покупається по специфічній ціні. Цією ціною є позичковий процент. ЇЇ називають особою, ірраціональною ціною тому, що вона не віддзеркалює вартості позичкового капіталу, а формується під впливом інших факторів. Вони будуть розглянуті пізніше;
2)позичковий капітал є капітал-власність, і завдяки цьому він приносить своєму власнику доход у формі процента. А промисловий та торгівельний капітал приносять прибуток завдяки своєму функціонування в певних сферах, тобто виступають як капітали-функції.
Аналіз схем, за якими здійснюється кругооборот промислового, торгівельного та позичкового капіталів також показує певні відмінності. Так, рух промислового і торгівельного капіталів іде за схемою: Г – Т – Г′, де Г′ = Г + Dг (Dг – прибуток заради якого здійснювався рух капіталу). Щоб отримати прибуток, підприємець забезпечує рух свого грошового капіталу через продуктивну і товарну форми, тим самим організує виробництво товарів та послуг (для промислового капіталу), а потім їхню реалізацію. Грошовий капітал, який буде отриманий після продажу товарів буде включати в собі Dг – прибутки підприємців.
Що стосується позичкового капіталу, то його рух здійснюється по іншій схемі Г-Г′, тобто він виступає тільки в одній, незмінній грошовій формі і, незважаючи на це приносить своєму власнику Dг – позичковий процент. В цьому випадку процес збільшення позичкового капіталу є більш завуальованим, і пояснити зміни в позичковому капіталі можна тільки розглянувши всі етапи руху позичкового капіталу:
1)Власник позичкового капіталу (кредитор) віддає свій грошовий капітал, щоб через певний строк він повернувся до нього з певним приростом – позичковим процентом.
2)Позичальник, оскільки в нього є необхідність у грошовому капіталі, бере на певний строк позику, при цьому обов’язковою умовою є повернення взятого в позику грошового капіталу з певним приростом – позичковим процентом (г).
3)Позичальник, щоб задовольнити свої потреби у прибутку (а це, як відомо, кінцева мета будь-якої діяльності) та розрахуватися з кредитором, повинен застосувати позику продуктивно, тобто направити її на виробничі потреби, на виробництво певних товарів або послуг. В результаті взаємодії робітників зі засобами виробництва буде вироблена продукція, складовою частиною вартості якої буде додатковий продукт.
4)Позичальник, щоб досягти вищезазначеної мети, повинен здійснити останній етап своєї реальності – реалізувати продукцію і отримати прибуток. Останній буде складатися з двох частин: перша з них – його власний прибуток, який в навчальній літературі називається підприємницький доход, а друга – частина отриманого прибутку і буде позичковим процентом, який дозволить позичальнику розрахуватися з кредитором. На цьому рух позичкового капіталу для даного прикладу буде завершено.
Важливо розуміти, що оскільки підприємницький доход і процент мають одне й те ж джерело – додатковий продукт, який після реалізації перетворюється у прибуток, то між складовими частинами прибутку є певні залежності. Збільшення частки, наприклад, проценту, буде зменшувати частку підприємницького доходу. За певних умов це буде викликати зміни у механізмі функціонування ринку позичкових капіталів. Попит на грошовий капітал у формі позичкового буде зменшуватися, і, навіть за умов сталої пропозиції позичкового капіталу, його ціна (процент) буде зменшуватися.
Розмір збільшення або зменшення позичкового процента вимірюється нормою процента (Нп):
