Зарплата- це перетворена форма вартості і ціни товару Роб.Сила.
Дуже поширеним серед західних економістів і в значній мірі і вітчизняних науковців є визначення заробітної плати як плати за працю, яке вперше запропонував ще У.Петті. Різновидом цього підходу є і інші теорії, наприклад, теорія продуктивності праці. К.Маркс не поділяв цієї точки зору і аргументовано показав в “Капіталі”, що об’єктом купівлі-продажу є не праця, а товар робоча сила. Праця, за його думкою, не може бути товаром, оскільки вона 1) не має вартості, бо вартість будь-якого товару вимірюється саме працею; 2) праця не є товаром, бо на відміну від будь-якого товару не існує моменту його купівлі-продажу; 3) згідно з законом вартості обмін товарів здійснюється відповідно до суспільно-необхідних витрат на їх виготовлення. Отже, робітник на ринку праці продає свою робочу силу і вартість цього товару перетворюється в його ціну. Заробітна плата виступає як перетворена форма вартості робочої сили, як ціна специфічного товару. Цей підхід дає змогу відповісти на питання про рівень заробітної плати. Вартість робочої сили зводиться до вартості товарів та послуг, призначених для нормального відтворення робочої сили (а останнє можна визначити через споживчий кошик).
Існує в економічній літературі і соціальна теорія заробітної плати, засновником якої був М.І.Туган-Барановський. За цією концепцією заробітна плата 1) не пов’язана з вартістю робочої сили, є суто розподільчою, є результатом розподілу суспільного продукту (це частина суспільного продукту, яка залишається після відрахування з нього витрат на використані засоби виробництва); 2) рівень заробітної плати визначається двома вирішальними факторами – продуктивністю суспільної праці та соціальною силою робітничого класу. Вихідною інстанцією при визначенні суті заробітної плати є все ж таки вартість робочої сили, величина якої зумовлена вартістю необхідних робітникові (і його сім’ї) матеріальних і духовних благ (послуг) у даний період, при даних природних і суспільних умовах життя. В Україні мінімальна заробітна плата регулюється Законом України “Про оплату праці” (24.03.1995 р.). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди.
Для посилення якості економічного аналізу розрізняють номінальну(грошова зарп.)та реальну(купівельна спроможність гром)заробітну плату. Під номінальною розуміють суму грошей, отриману робітником за певний термін (годину, день, місяць тощо). Реальна заробітна плата являє собою сукупність товарів та послуг, які можна придбати при існуючих цінах на номінальну заробітну плату. Між номінальною та реальною заробітною платою існує залежність, яка при певних умовах (наприклад, при незмінних цінах) полягає у збільшенні реальної заробітної плати при зростанні номінальної. Але в умовах дії інших чинників (наприклад, зростання цін) їх взаємодія буде призводити до інших результатів. Заробітна плата виступає у двох основних формах: Почасова заробітна плата – це заробітна плата, яку отримує працівник за певний робочій час. Вона виникає в процесі становлення капіталістичних відносин і переважає на перших етапах становлення розвитку капіталізму.
відрядна форма заробітної плати, яка передбачає залежність заробітної плати від обсягу виробленої за певний час продукції. Ця форма широко застосовувалася тоді, коли рівень механізації був такий, що результат діяльності значною мірою залежав від інтенсивності праці робітників. Проте з розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в організації виробництва відбулися певні зміни у співвідношенні почасової та відрядної оплати праці. Сьогодні в найбільш розвинених країнах, таких, наприклад, як США, переважає почасова заробітна плата. Названі форми певним чином комбінуються і у поєднанні із формами організації праці утворюють системи заробітної плати.
Серед них можна виділити декілька найпоширеніших систем, а саме тарифні, преміальні, колективні,аркадні(у с/г і буд., в стислі сроки більше роб більше грошей).
При тарифній системі величина заробітної плати визначається тарифними ставками, які диференційовані в залежності від розрядів і тарифних коефіцієнтів.
Преміальні системи(13 зарплата, девіденти) найчастіше застосовуються у тих випадках, коли характер роботи дозволяє чітко визначити внесок конкретного працівника. Одним із різновидів такої системи є відрядно-преміальна, яка передбачає сплату певної надбавки за виготовлену зверх норми продукцію. Ця система націлена на посилення інтенсифікації праці і найчастіше застосовується у тих випадках, коли підприємцю необхідно збільшити кількість виробленої продукції.
колективні системи заробітної плати. Їх розповсюдження пов’язано з розвитком відносин власності, посиленням усуспільнення виробництва. Найпоширенішою формою колективного преміювання стали системи “участі у прибутках”. Вони націлені на зацікавлення працівників в кінцевій меті функціонування підприємства – одержанні прибутку. З цією метою його частка виділяється для створення преміального фонду, з якого працівники отримують винагороду за підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, внесення раціоналізаторських пропозицій. Премії можуть видаватися у вигляді акцій даного підприємства. Це в певній мірі залучає його не тільки до участі в розподілі частини продукту, але й в управлінні підприємством.
