Норма прибутку

Яким чином додаткова вартість (m) перетворюється на прибуток (р)?

Якщо в прибутку (р) додаткова вартість (m) представляється породженням усього капіталу (к), то повинно існувати якесь відношення між: додатковою вартістю (m) і всім капіталом (к). Тільки за посередництвом цього відношення додаткова вартість (m) може перетворитись у прибуток (р).

Із теми «Капітал і наймана праця» нам відомо, що величина додаткової вартості (m) знаходиться в іманентному (внутрішньому) відношенні тільки з величиною змінного капіталу (v), і називається нормою додаткової вартості (m'), що виражається як:

Розглядаючи природу норми додаткової вартості, ми не знаходили там ніякого внутрішнього, необхідного відношення між вартістю постійного капіталу, а значить, вартістю всього капіталу витраченого на засоби виробництва, і додатковою вартістю (m). Для виробництва останньої постійний капітал був важливий лише як технічно необхідна маса, наприклад, бавовни, щоб поглинути працю прядильниці. Вироблена додаткова вартість не стояла ні в якому відношенні до постійного капіталу. Адже вартість бавовни не мала для виробництва додаткової вартості ніякого значення, була важлива тільки споживна вартість: предмет праці, що «поглинає» живу працю.

Проте капіталісту (на поверхні явища) всі частини капіталу однаково здаються джерелом додаткової вартості (прибутку), тобто зв'язок між додатковою вартістю і всім капіталом уявляється цілком реальним.

Відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу

(або норма додаткової вартості, виміряна всім авансованим капіталом)

називається нормою прибутку (р'). Його можна виразити як:

, або

«На ділі» це означає лише те, що на масу додаткової вартості в процесі обігу капіталу опосередковано мають вплив ряд обставин. Сама маса додаткової вартості М= m′*V визначається тільки двома факторами: ступенем експлуатації (m') та кількістю робочої сили, що приводиться в рух змінним капіталом (v). Але ця кількість робочої сили, у свою чергу, в значній мірі залежить від обороту всього авансованого капіталу. В попередніх темах, розглядаючи обіг капіталу, ми виявили, що рівновеликі капітали призводять у рух різні маси живої праці, в результаті утримується різна за величиною додаткова вартість (у залежності від будови капіталу, від ряду факторів, що впливали на швидкість його руху та ін.).

Таким чином, рух капіталу, взятого в цілому, в єдності виробництва і обігу, впливає на об'єктивний процес виробництва додаткової вартості, а саме: не відміняє експлуатацію, а лише впливає на розміри виробництва і реалізації додаткової вартості.

Ця залежність додаткової вартості від усього авансованого капіталу виражається в нормі прибутку. Більше того, таке відношення, такий зв'язок додаткової вартості з рухом усього авансованого капіталу перетворює її в прибуток, у «продукт усього капіталу».

Загальний висновок з цього такий. З одного боку, на поверхні капіталістичного суспільства, в практиці капіталістичного господарювання, норма прибутку – це один з найважливіших показників ефективності застосування капіталу, який слугує для капіталіста визначальним спонукальним мотивом його діяльності. З другого боку, норма прибутку – це внутрішнє, вартісневідношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу, відношення, через яке всі елементи капіталу, всі особливості їх руху (про що йшла мова у попередніх темах) впливають на додаткову вартість, перетворюючи її на прибуток – результат дії всього авансованого капіталу.