Приклади розв’язання задач

Задача 1. Розрахунок технологічної собівартості деталі та визначення оптимального обсягу випуску нової продукції

При переході з базового на новий технологічний процес виготовлення деталі змінні витрати зменшуються з 0,8 до 0,7 грн., а умовно-постійні витрати зростають з 5 до 165 грн.

Підставивши ці значення у формулу (1.9), отримаємо величину В_кр:

В_кр = (165 - 5) / (0,8 - 0,7) = 1600 деталей.

За такого значення В_кр порівнювані технологічні варіанти є рівноцінними з економічної точки зору, оскільки додаткові умовно-постійні витрати у 160 грн. (165-5) за новим варіантом врівноважуються економією змінних витрат, яка становить також 160 грн. (0,8-0,7)·1600; у першому варіанті, навпаки, сума економії постійних витрат відповідає величині додаткових змінних витрат.

Розрахунок технологічної собівартості деталей за порівнюваними варіантами для декількох значень річного обсягу їх випуску подано у таблиці 4.

Табл. 4

Розрахунок і порівняння технологічної собівартості деталей за різного річного обсягу їх випуску

За умов критичного випуску технологічна собівартість річного обсягу деталей за обома варіантами однакова (1285 грн.), значить порівнювані варіанти є економічно рівноцінними. Тому новий технологічний процес доцільно впроваджувати у виробництво лише за умов перевищення річним обсягом виробництва деталей його критичної величини. Якщо ж цього не планують, то новий технологічний процес буде збитковим. Отже, вдосконалення технологічних процесів слід узгоджувати із планами підприємства щодо обсягів випуску продукції. Це дає змогу визначити доцільність проведення поліпшу вальних змін за альтернативними варіантами.

Наведена методика є спрощеною і може використовуватися лише при порівнянні варіантів технологічних процесів, оскільки не враховує вартості капіталовкладень. При проектуванні технологічних процесів це допускається, тому що на етапі технологічної підготовки виробництва важливо вибрати найкращий технологічний варіант за прийнятим критерієм, а не оцінювати ефективність його впровадження у виробництво.

Отже, оновлення техніко-технологічної бази підприємства має забезпечувати можливість реалізації стратегії його розвитку. Технологічні зміни повинні бути своєчасними, враховувати тривалість життєвого циклу попиту, технології і продукції, що випускається підприємством. Здатність підприємства до технологічних змін залежить не лише від рівня мінливості застосовуваної технології, а й від його фінансових можливостей. З огляду на це проектування нових технологічних процесів необхідно здійснювати на альтернативній основі з метою вибору того варіанта, який відповідає принципу економічної раціональності.