Роль учителя у навчальному процесі залишається на сьогодні провідною. Однак педагогіка співробітництва, діяльнісний підхід до навчального процесу, активація учнів, індивідуалізація навчання – усі ці тенденції сучасної педагогіки примушують замислитися про кардинальне переосмислення ролі вчителя в навчальному процесі. Авторитарна схема управління класом з декількох десятків чоловік поступово і неухильно втрачає свою універсальність.
Як альтернатива педагогами-новаторами пропонувалися багато різних схем організації занять з учнями різних вікових груп (наприклад, методика Ш. А. Амонашвілі для роботи з молодшими школярами; методика В. Ф. Шаталова – для старших класів тощо). Незважаючи на високу ефективність таких новацій, усі вони базувалися на існуючій матеріальній базі навчального процесу і мали надзвичайно яскраво виражений особистісний характер. Через названі причини жодна з них не змогла піднятися до рівня універсальності. Зміна матеріальної основи, що намітилася з появою комп’ютерів, відкрила нові горизонти для глибинних педагогічних пошуків, у тому числі – і пошуків принципово нових структур навчального процесу. Комп’ютер надає учителю великий резерв технічної і технологічної підтримки, що вивільняє значну частину його часу саме для живого спілкування з учнями і дає можливість зробити це спілкування навіть більш близьким і людяним, ніж раніше. Варто назвати позитивні сторони від введення комп’ютера у навчальний процес:
1) комп’ютер замикає на собі велику частину контрольних функцій і оперативних реакцій на помилки учня. Усі помилки негайно фіксуються комп’ютером, але стають значною мірою приватною справою учнів, а не приводом для негативних емоцій. Учитель стає більш вільним і позитивно налаштованим до дітей;
2) комп’ютер, вступаючи з учнем у партнерські відносини, дозволяє кожному учневі встановлювати найбільш сприятливий для себе темп і ритм навчальної діяльності і звільняє вчителя від необхідності постійно контролювати й активізувати цей процес;
3) звільнившись від задач безперервної дріб’язкової опіки, вчитель може бачити обстановку в цілому і приділяти індивідуальну увагу кожному окремому учню.
Таким чином, ПК не тільки не перешкоджає педагогічному спілкуванню, а навпаки, відкриває для нього значно більші можливості; потрібно тільки це усвідомити і правильно ними користуватися. Проте поряд з позитивними думками одразу ж сформувалися і негативні, часто недостатньо аргументовані.
Перш за все, хотілося б застерегти від помилкового і достатньо поширеного погляду на комп’ютер як на перешкоду в педагогічному спілкуванні, що обмежує можливість прямих контактів учителя з учнем і принижує значущість цих контактів.
Опоненти щодо широкого впровадження у практику шкільного навчання комп’ютера стверджують, що він ніби не завжди підвищує ефективність навчального процесу; нераціонально використовується; його роль зводиться до "перегортання сторінок"; комп’ютер не стимулює школярів до інтелектуальної діяльності, знижує ефективність роботи пам’яті і мислення, а не сприяє загальному творчому потенціалу (особливо в молодшому шкільному віці); надає розважальний характер навчанню, що не сприяє систематичному і послідовному засвоєнню необхідних знань [16, с. 6].
Як правило, такі вислови належать людям, які або просто не працювали з ПК і всерйоз не знають предмету дискусії, або тим, хто просто не хоче або не може вкласти у підготовку комп’ютерних матеріалів належну міру власної праці і таланту. Щоб приховати власну бездіяльність, вони намагаються "науково" довести, що цього взагалі не слід робити.
Крім сказаного, до числа змінених функцій педагога входить надзвичайно складна задача – у нових умовах зберегти за собою роль "ідейного наставника", "лоцмана у світі знань", старшого товариша і авторитетного порадника. Педагогу слід буде враховувати той факт, що учні, завдяки можливостям комп’ютерних комунікацій, знають не те і не тільки те, що їм звичайно задавалося на уроках, а іноді і взагалі знайомі з такими речами, про які педагог не має уявлення. Це нормальна, природна ситуація нової педагогіки, прямий результат комп’ютеризації і найхарактерніша риса нової парадигми навчання. Від педагога в таких умовах буде потрібне не абсолютне "всезнайство" (його не може бути!), а мудре розуміння зв’язку явищ, їх наукової і життєвої значущості. До такого розуміння своєї ролі на даний час готовий далеко не кожний учитель, і вишівська система підготовки вчителів поки що прямо на це не орієнтується.
Природно, що все це реалізується при належному технічному, програмному і методичному забезпеченні уроку, а сам учитель повинен достатньо невимушено володіти загальними навичками роботи з комп’ютером і правильно усвідомлювати свою роль, що докорінно зміниться.
Доречно закцентувати увагу на особливостях функцій викладача у навчальному процесі із застосуванням ПК. Основними функціями є:
– відбір навчального матеріалу і завдань;
– планування процесу навчання;
– розробка форм подання інформації учням;
– контроль засвоєння матеріалу;
– корекція процесу навчання.
Функція відбору навчального матеріалу і завдань є найскладнішою і творчою. Тут провідну роль відіграє досвід викладача, ступінь знання ним предмету. Основними вимогами при реалізації цієї функції є необхідність чіткого виділення головних і другорядних моментів у дисципліні і диференціація матеріалу за ступенем складності.
Планування процесу навчання із застосуванням ПК повинне здійснюватися у напрямі його максимальної індивідуалізації. Індивідуалізація навчального процесу може відбуватися за таких обставин: "за послідовністю подання понять, що вивчаються, за методом викладу матеріалу (індукція, дедукція), за рівнем науковості матеріалу, глибиною матеріалу, за часом навчання, за пропонованими роз’ясненнями і довідковими матеріалами" [20]. Індивідуалізація навчального процесу є останнім часом однією з провідних ідей шкільного навчання. Стає все більш очевидним, що школа повинна, "спираючись на індивідуальні особливості учнів, готувати їх до тієї сфери життєдіяльності, до якої вони найбільш схильні і в якій зможуть принести найбільшу користь суспільству" [19, с. 84]
Індивідуалізоване навчання – це навчання, при якому передбачається максимально враховувати особливості кожного учня.
У наш час комп’ютер зі всіма його можливостями виступає в школі у двох ролях: як предмет вивчення і як технічний засіб навчання. Поки не зовсім зрозуміло, як вплине комп’ютеризація на поведінку, моральні норми, психіку і життя майбутніх поколінь. Але вже зараз очевидно, що учні відносяться до роботи з ПК по-різному. Педагоги і психологи, що спеціалізуються в галузі комп’ютеризації, підкреслюють важливість формування позитивного відношення учнів до комп’ютера.
Застосування ПК дозволяє планувати різні схеми проходження навчальних задач, розчленовувати складні задачі на складові елементи різного рівня. Залучення комп’ютерної техніки надає можливість використовувати різноманітні форми подання матеріалу.
Подання інформації може вестися в різному часовому темпі (з адаптацією під конкретний вік і навіть під конкретного учня). При цьому природним чином забезпечується можливість сигнального виділення сюжетно важливої інформації (зміна кольоровості, мерехтіння, підкреслення, негатив тощо).
Методи організації навчання із застосуванням персонального комп’ютера у шкільній практиці на сьогодні досить обмежені. Аналізуючи своєрідність методів комп’ютерного навчання, С. А. Ілюшин і Б. Л. Собкін стверджують: у практиці навчання можуть використовуватися чотири основні методи навчання: пояснювально-ілюстративний; репродуктивний; проблемний; дослідницький.
Слід врахувати, що перший метод не передбачає наявності зворотного зв’язку між учнем і системою навчання.
Репродуктивний метод навчання із застосуванням засобів обчислювальної техніки передбачає засвоєння знань, що повідомляються учню викладачем і (або) ПК, та організацію діяльності учня з відтворення вивченого матеріалу і його використання в аналогічних ситуаціях.
Проблемний метод навчання використовує можливості ПК для організації навчального процесу у вигляді постановки і пошуків способів вирішення деякої проблеми. Головною метою є максимальне сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів.
Дослідницький метод навчання із застосуванням ПК забезпечує самостійну творчу діяльність учнів у процесі проведення науково-технічних досліджень у межах певної тематики. При використанні цього методу навчання є результатом активного дослідження, відкриття та гри, внаслідок чого, як правило, воно буває більш приємне і успішне, ніж при використанні інших вищеперелічених методів. Дослідницький метод навчання припускає вивчення властивостей об’єктів і ситуацій у процесі дії на них. Для досягнення успіху необхідна наявність середовища, що реагує на дії. У цьому плані незамінним засобом є моделювання, тобто імітаційне представлення реального об’єкта, ситуації або середовища в динаміці.
Комп’ютерні моделі мають низку серйозних переваг перед моделями інших видів через свою гнучкість й універсальність.
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПІДТРИМКИ УРОКІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
