У науковій літературі термін "НІТ" визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації; що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами [1, с. 15].
Складовими НIТ є їх засоби і методи. Школа як соціальний інститут не може не відчувати на собі змін, що відбуваються в суспільстві. Процес інформатизації суспільства неминуче тягне за собою процес інформатизації освіти. Основна соціальна функція школи – підготовка людини до повноцінної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Аби випускник школи знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він повинен опанувати нові інформаційні технології, оволодіти навичками використовувати комп’ютер як інструмент повсякденної діяльності: чи то для складання звіту, чи для моделювання експерименту. Для формування таких навичок дворічного курсу інформатики у виші, безперечно, замало. Технології повинні стати для школяра засобом, який полегшує процес здобуття нових знань і вмінь [2, с. 25].
Сучасний зміст і форми навчання, засновані на "докомп’ютерних", паперових технологіях, погано узгоджуються зі спробами навіть фрагментарного використання комп’ютера на уроках. Інформаційні технології містять якісно нові можливості для навчання і розвитку дитини, а тому потребують перегляду змісту й організаційних форм навчання.
Інформатизація освіти – це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання [15, с. 6].
Оволодіння цими технологіями, вміння поставити їх на службу педагогіці й домогтися ефективного використання величезних можливостей, які вони надають, – це зовнішній, технологічний бік проблеми інформатизації навчання.
З іншого боку, проблемою інформатизації освіти є необхідність глибокого наукового опрацювання всіх аспектів інформатизації навчального процесу. Поява комп’ютера викликала необхідність фундаментального дослідження самої фізіології нового трудового процесу, своєрідності процесу сприймання і засвоєння комп’ютерної інформації, змін у механізмах роботи пам’яті (мнемотехніка), розробки нових санітарно-гігієнічних норм для занять з комп’ютером в умовах школи тощо. Крім того, комп’ютерні матеріали у зв’язку з їх високою специфічністю, викликали до життя величезну кількість різноманітних методичних новацій. Глибокий аналіз усього комплексу існуючих наробок, виявлення в них принципових основ та об’єднання в цілісну систему наукових уявлень про педагогіку XXI століття – це друга, незрівнянно більш значна і масштабніша грань проблеми інформатизації освіти.
Отже, головною ланкою процесу інформатизації освіти є зміна мети і змісту навчання. Технологічне переоснащення навчального процесу, поява нових методів і організаційних форм навчання – це лише похідні, що забезпечують досягнення висунутої мети. Зміна змісту навчання відбувається за декількома напрямками, значущість яких змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства.
На нинішньому етапі інформатизації освіти відбувається активне опанування засобів НІТ і часткове впровадження їх у традиційні навчальні дисципліни. Педагогіка визначає нові інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, у першу чергу – комп’ютера [12, с. 29].
Сучасні інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення різних професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.
Інформаційні технології навчання уможливлюють учителеві для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній напрямок. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми-конструктори уроків) дозволяють йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи новітніх знань і технологій. Учитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учнів, їхнього творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи.
Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв’язання таких чотирьох типів дидактичних завдань:
– Комп’ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв’язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об’єкта засвоєння в комп’ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.
Використання таких систем дозволяє створювати і широко тиражувати на лазерних компакт-дисках "електронні" довідники, книги, енциклопедії.
– Комп’ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп’ютер, який виконує функції контролера, тренажера тощо. Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, які моделюють діяльність учителя.
– Використовуючи комп’ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв’язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделювальні програми, наприклад комп’ютерні програми з імітації експерименту.
Так, у процесі викладання математики можливо використовувати інструментальні програмні засоби, що дозволяють створювати різні математичні моделі, керувати ними і досліджувати їхню "поведінку" (зокрема під час вивчення тематики, пов’язаної із дослідженням функцій, розв’язанням завдань на оптимізацію, моделюванням геометричних об’єктів і ситуацій).
НІТ надають нові можливості для управлінської діяльності як в окремій школі, так і в усій системі освіти в цілому. Один або два комп’ютери, призначені для автоматизації адміністративно-господарської діяльності школи, дозволяють створювати бази даних учнів (алфавітну книгу школи), анкетних даних учителів, реєструвати вхідні і вихідні документи, складати розклад занять, готувати різні статистичні зведення. Автоматизація роботи шкільної бібліотеки дає можливість швидкого пошуку потрібної літератури, ведення карток учнів і вчителів, нагляду за станом шкільних підручників тощо.
Наявність достатньої кількості комп’ютерів дає змогу об’єднувати їх в інформаційну мережу школи, тобто кабінет директора, учительська, шкільні кабінети, адміністративно-господарська частина, бібліотека перебувають у єдиному інформаційному просторі. Це надає нових можливостей автоматизації управлінської діяльності: ведення електронних журналів успішності учнів, створення і використання різних інформаційно-довідкових систем (нормативних, предметних, методичних), одержання і передачу оперативної інформації по всій школі. Застосування комп’ютерів у психологічній службі школи дає змогу оперативно використовувати складні психодіагностичні методики, тестувати великі групи учнів, проводити статистичну обробку даних з психодіагностики, відслідковувати динаміку розвитку психологічних особливостей учнів упродовж усього періоду навчання.
Об’єднання шкіл і установ освіти в єдину інформаційну мережу сприяє розв’язанню проблем обміну оперативною інформацією між органами керування освітою й освітніми установами (накази, довідки, статистичні дані).
Варто зупинитися на основних напрямках впровадження НІТ в освіту. Так, використання НІТ як засобу навчання, що вдосконалює процес викладання, підвищує його ефективність та якість. При цьому відбувається наступне:
– реалізація можливостей програмно-методичного забезпечення сучасних шкіл з метою повідомлення знань, моделювання навчальних ситуацій, здійснення тренування, контролю за результатами навчання;
– використання об’єктно-орієнтованих програмних засобів чи систем (наприклад, системи підготовки текстів, електронних таблиць, баз даних) з метою формування культури навчальної діяльності;
– втілення можливостей систем штучного інтелекту у процесі застосування навчальних інтелектуальних систем;
– використання НІТ як інструменту пізнання навколишньої дійсності та самопізнання;
– застосування НІТ як засобу розвитку особистості учня;
– залучення НІТ як об’єкта вивчення (наприклад, у межах освоєння курсу інформатики);
– використання НІТ як засобу інформаційно-методичного забезпечення та управління навчально-виховним процесом, навчальними закладами, системою навчальних закладів;
– реалізація НІТ як засобу комунікації (наприклад, на базі асинхронного телекомунікаційного зв’язку) з метою розповсюдження провідних педагогічних технологій;
– залучення НІТ як засобу автоматизації процесів контролю, корекції результатів навчальної діяльності, комп’ютерного педагогічного тестування та психодіагностики;
– використання НІТ як засобу організації інтелектуального дозвілля, розвиваючих ігор;
– функціонування НІТ як засобу автоматизації процесів обробки результатів експерименту (лабораторного, демонстраційного) та управління навчальним обладнанням.
