Модель поведінки покупця на споживчому ринку

Споживчий ринок — це окремі особи та домашні господарства, які купують товари та користуються послугами для особистого або сімейного споживання чи використання. Сучасний стан розвитку споживчого ринку характеризується значним збільшенням обсягів реалізації продукції, виконанням робіт, наданням послуг споживачам і заходами, спрямованими на просування продукції на ринок дистанційної торгівлі з використанням телекомунікацій і мережі Інтернет.Споживачі переважно відрізняються один від одного смаками, рівнем освіти та доходів, віком, статтю. Звичайно, неможливо проаналізувати поведінку всіх покупців споживчого ринку окремо.Також індивідуальними є переконання та ставлення покупця до тих чи інших товарів. Вони ґрунтуються на отриманих раніше знаннях та попередньому досвіді покупця. Суттєво впливають на поведінку покупця емоціональне налаштування, купівельна спроможність, особистісні фактори,адже протягом життя смаки людини можуть змінюватися.

Тому, неможливо проаналізувати поведінку всіх покупців споживчого ринку окремо. Успіх діяльності фірми, яка працює на споживчому ринку, залежить від того, наскільки вдало та надійно вона знайде своє коло покупців, свій сегмент ринку. Тому в діловому світі витрачається багато коштів і часу на дослідження споживача на ринку з метою побудови певної моделі поведінки покупців. Вплив взаємодії попиту та переваги певного товару оцінив вчений Х. Лейбенстайн, що виділ 3 випадки взаємних впливів:

1.Ефект приєднання до більшості, коли споживач намагаючись не відставати від інших купує ті самі товари, як і більшість. Я вважаю, що цей ефект викликається в основному явищем «мода», адже як тільки товар випускається, стає актуальним, всі неодмінно бажають його придбати.

2.Ефект сноба, коли споживач навпаки намагається виділитися з натовпу.

3.Ефект Веблена, коли товари або послуги використовуються не за призначенням і мають демонстративний характер.

Можна створити такий механізм купівлі споживчих товарів, який складається з п’яти етапів:— Усвідомлення потреби (який нестаток, чим він викликаний).— Пошук інформації про товар – покупцеві потрібні додаткові відомості про товар, який його цікавить. Джерелами інформації можуть бути: особисті джерела (сусіди, сім’я, друзі), комерційні джерела (реклама, продавці, дилери, виставки), джерела емпіричного характеру (дотик, вивчення використання товару), загальнодоступні джерела (ЗМІ).

— Оцінка варіантів – порівняння товарів за визначальними характеристиками (властивості товару, образ марки тощо).— Кінцеве рішення про купівлю – має базуватися на всіх попередніх етапах, хоча дуже часто воно буває спонтанним.— Реакція на покупку – споживач визначає своє ставлення до покупки «задоволений – незадоволений», від чого буде залежати використання чи невикористання споживачем в подальшому цього товару.

Діяльність будь-якої організації спрямована передусім на задо­волення потреб споживачів. Для існування та розвитку організації необхідно відшкодовувати витрати на виробництво та отримувати прибуток, а це можливе лише тоді, коли споживач задовольняє свої потреби, користуючись продукцією фірми.