1) обов’язковий медичний огляд певних категорій працівників;
2) державний санітарний нагляд;
3) включення вимог безпеки щодо здоров’я та життя в державні стандарти та нормативну документацію.
6.Роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження належать до категорії:
1) легка −Іа;
2) легка −Іб;
3) середньої важкості −ІІа;
7. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщення дрібних предметів (до 1 кг ) у положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження належать до категорії:
1) легка −Іа;
2) легка −Іб;
3) середньої важкості −ІІа;
8. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщення невеликих вантажів та предметів (до 10 кг ) у положенні стоячи або сидячи, і потребують помірного фізичного напруження належать до категорії:
1) легка −Іа;
2) середньої важкості −ІІа;
3) середньої важкості −ІІб;
9. Роботи, які пов’язані з постійним переміщення вантажів та предметів (понад 10 кг ) у положенні стоячи або сидячи, і потребують великих фізичного напруження належать до категорії:
1) важка −ІІІ;
2) середньої важкості −ІІа;
3) середньої важкості −ІІб;
10.Жорсткі вимоги щодо рівня шуму, вібрації, освітленості висуваються до:
1) фізичної діяльності;
2) розумової діяльності;
3) операторської діяльності.
11. Умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності належать до :
1) допустимих умов праці;
2) шкідливих умов праці;
3) оптимальних умов праці.
12. Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового, які не перевищую встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих їх потомство належать до :
1) допустимих умов праці;
2) шкідливих умов праці;
3) оптимальних умов праці.
13. Умови, що характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство належать до :
1) допустимих умов праці;
2) шкідливих умов праці;
3) небезпечних умов праці.
14. Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, загрозу для життя належать до :
1) допустимих умов праці;
2) шкідливих умов праці;
3) небезпечних умов праці.
15.Ступінь залучення до роботи м’язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження визначаються показником:
1) “важкість праці”;
2)“напруженість праці”
4) загальна оцінка умов праці.
16.Навантаження на центральну нервову систему, що характеризуються інтелектуальними, сенсорними, емоційними навантаженнями, монотонністю та режимом праці визначаються показником:
1) “важкість праці”;
2) “напруженість праці”
3) загальна оцінка умов праці.
17. Умови внутрішнього середовища , що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням у виробничих приміщеннях мають назву:
1) параметрів мікроклімату;
2) метеорологічних умов;
3) терморегуляція.
18. Властивість організму підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем має назву :
1) випаровуванням вологи з поверхні шкіри;
2) терморегуляцією;
3) конвекцією і випромінюванням.
19. Мікрокліматичні умови , які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції маю назву:
1) оптимальними мікрокліматичними умовами;
2) мікрокліматичними умовами робочої зони;
3) допустимими мікрокліматичними умовами.
20. Мікрокліматичні умови , які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції маю назву:
1) оптимальними мікрокліматичними умовами;
2) мікрокліматичними умовами робочої зони;
3) допустимими мікрокліматичними умовами.
21.Речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь має назву:
1) небезпечна речовина;
2) шкідлива речовина;
3) хімічна речовина.
Максимальна концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденні роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годинна тиждень)не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків має назву
1) надзвичайно небезпечної речовини;
2) високонебезпечної речовини;
3) гранично допустимої концентрації.
23. Речовина (свинець, ртуть), за величиною гранично допустимої концентрації у повітрі робочої зони менше 0,1 мг/м3 належить до
1) надзвичайно небезпечної речовини;
2) високонебезпечної речовини;
3) помірно небезпечної речовини.
24. Гранично допустима концентрація речовин надзвичайно небезпечних лежить в межах:
1) 1,1 − 10,0 мг/м3;
2) 0,1 − 1,0 мг/м3;
3) менше 0,1 мг/м3.
25. Гранично допустима концентрація речовин високонебезпечних лежить в межах:
1) 1,1 − 10,0 мг/м3;
2) 0,1 − 1,0 мг/м3;
3) менше 0,1 мг/м3.
26. Гранично допустима концентрація речовин помірно небезпечних лежить в межах:
1) 1,1 − 10,0 мг/м3;
2) 0,1 − 1,0 мг/м3;
3) менше 0,1 мг/м3.
27. Гранично допустима концентрація речовин малонебезпечних лежить в межах:
1) 1,1 − 10,0 мг/м3;
2) 0,1 − 1,0 мг/м3;
3) більше 10,0 мг/м3.
28. Для контролю стану повітряного середовища, до якого можуть потрапити шкідливі речовини гостронаправленої дії використовується метод :
1) експрес-метод;
2) лабораторний метод;
3) метод неперервної автоматичної реєстрації
29. Найчастіший метод для визначення запиленості повітряного середовища робочої зони :
1) ваговий;
2) електроіндукційний;
3) фотометричний.
30. Під сукупністю заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам розуміють:
1) вентиляцію;
3) кондиціювання;
4) аерація.
31. Умови праці - це :
1) сукупність факторів природного середовища, які впливають на працездатність та здоров’я людини в процесі праці;
2) сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність та здоров’я людини в процесі праці;
3) сукупність факторів технологічного виробництва, які впливають на працездатність та здоров’я людини в процесі праці;
32. Організаційно-технічні шляхи зниження шуму - це:
1) використання засобів звукоізоляції;
2) раціональне розташування технологічного устаткування;
3) застосування малошумних технологій.
33. Архітектурно-планувальні шляхи зниження шуму - це:
1) використання засобів звукоізоляції;
2) раціональне розташування технологічного устаткування;
3) застосування малошумних технологій.
34. Шляхи зниження шуму за допомогою акустичних засобів - це:
1) використання засобів звукоізоляції;
2) раціональне розташування технологічного устаткування;
3) застосування малошумних технологій.
35. Штучна вентиляція поділяється на :
1) місцеву, природну та кондиціювання;
2) витяжну, аварійну і природну;
3) загальнообмінну і кондиціювання.
36. Умови при яких виникає аеродинамічний шум:
1) при роботі електромагнітних приладів;
2) при переміщенні газів у вентиляційних пристроях;
3)при русі води у водогонах.
37. Умови при яких виникає структурний шум:
1) при роботі електромагнітних приладів;
2) внаслідок коливання перекриття, перегородок, стін.
3) при переміщенні газів у вентиляційних пристроях,
при русі води у водогонах.
38. Умови при яких виникає гідродинамічний шум:
1) при роботі електромагнітних приладів;
2) внаслідок коливання перекриття, перегородок, стін.
3) при переміщенні газів та повітря у вентиляційних пристроях.
39. Вібрація поділяється на :
1) загальну і місцеву;
2) штучну і природну;
3) механічну і комбіновану.
40. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на :
43. Випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків має назву:
1) електромагнітного випромінювання;
2) іонізуючого випромінювання;
3) лазерного випромінювання.
44. Потік позитивних заряджених частинок має назву:
1) гама-променів;
2) бета-променів;
3) альфа-променів.
45. Потік електронів та позитронів має назву:
1) гама-променів;
2) бета-променів;
3) альфа-променів.
46. Короткохвильове електромагнітне випромінювання має назву:
1) гама-променів;
2) бета-променів;
3) альфа-променів.
47. Найбільшу проникну здатність мають:
1) гама- та рентгенівське випромінювання;
2) альфа- та бета-частинки;
3) протони та нейтрони.
48. Особи, що постійно чи тимчасово працює з джерелами іонізуючого випромінювання, згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:
1) категорії А;
2) категорії Б;
3) категорії В
49.Особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розташування на робочих місцях можуть підлягати опроміненню, згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:
1) категорії А;
2) категорії Б;
3) категорії В.
50. Населення області та країни, опромінення якого відбувається в основному за рахунок природного фону та рентгенодіагностики належать до категорії опромінення:
1) категорії А;
2) категорії Б;
3) категорії В.
Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких приміщення де зберігаються радіоактивні ізотопи ізольовані, відкриті джерела випромінювання знаходяться в обмеженій зоні; на контейнерах, устаткуванні, дверях приміщення та інших об’єктах наноситься попереджувальний знак радіаційної небезпеки відносяться до
1) організаційних заходів;
2)технічних заходів;
3)санітарно-гігієнічних.
Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується автоматизоване устаткування з дистанційним керуванням; використання витяжних шаф, камер, боксів; встановлення захисних екранів відносяться до
1) організаційних заходів;
2)технічних заходів;
3)санітарно-гігієнічних.
Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується забезпечення чистоти приміщень, включаючи вологе прибирання; улаштування припливно - витяжної вентиляції з 5-кратним повітрообміном ; дотримання норм особистої гігієни відносяться до
1) організаційних заходів;
2) технічних заходів;
3) санітарно-гігієнічних.
Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких належить попередній та періодичний медогляд осіб, які працюють з радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів відносяться до
1) лікувально-профілактичних заходів;
2) організаційних заходів;
3) санітарно-гігієнічних.
55. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини має назву:
1) “захист екраном”;
2) “захисту кількість”;
3) “захист відстанню”.
56. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається збільшення відстані між джерелом випромінюванням та працівником має назву:
1) “захист екраном”;
2) “захисту кількість”;
3) “захист відстанню”.
57. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання має назву:
1) “захист екраном”;
2) “захисту кількість”;
3) “захист часом”.
58. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому встановлюють захисний екран між джерелом випромінювання і працівником має назву:
1) “захист екраном”;
2) “захисту кількість”;
3) “захист часом”.
Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать “захист часом”, “захист відстанню”, “захист кількістю”, виділення зон випромінювання електромагнітних полів знаками безпеки та проведення дозиметричного контролю мають назву
1) організаційних заходів колективного захисту;
2) технічні засоби колективного захисту;
3) лікувально-профілактичних заходів колективного захисту.
Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать екранування джерел випромінювання електромагнітних полів; екранування робочих місць; застосування попереджувальної сигналізації, дистанційне керування установками мають назву
1) організаційних заходів колективного захисту;
2) технічні засоби колективного захисту;
3) лікувально-профілактичних заходів колективного захисту.
Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать надання додаткової оплачуваної відпустки; попередній та періодичний медогляд; допуск до роботи з джерелами випромінювання електромагнітних полів осіб, вік яких становить не менше 18 років мають назву
1) організаційних заходів колективного захисту;
2) технічні засоби колективного захисту;
3) лікувально-профілактичних заходів колективного захисту.
