Таблиці

Таблицяскладається з наступних елементів:

Ø Заголовок таблиці

Ø Заголовні клітинки

Ø Клітинки (містять багаторядковий текст або блоки)

Ø Стовпець (вертикальне об’єднання двох і більше клітинок)

Ø Рядок (горизонтальне об’єднання двох і більше клітинок)

Діалогове вікно створення нової таблиці викликається командою головного меню Креслення → Таблицяабо кнопкою Таблиця на панелі інструментів Креслення (рис.57). Після визначення необхідного числа рядків і стовпців в креслення вставляється нова таблиця зі стовпцями рівної ширини. В подальшому можна відрегулювати ширину стовпців і висоту рядків. Існує два способи виділення таблиці:

1. Виділення однієї або декількох клітинок (рис.58)
2. Виділення всієї таблиці (рис.59)

Рис.57 Вікно створення нової таблиці

Рис.58 Введення і редагування клітинки

Рис.59 Введення і редагування всієї таблиці

В залежності від обраного способу виділення викликається одне або інше контекстне меню і залежать властивості таблиці.

Клітинки таблиці містять або блоки, або текстову інформацію. В тексті можуть знаходитися спеціальні об’єкти – поля. Поле –це текст, який містить шаблон відображення даних, що можуть змінюватися в процесі редагування креслення (наприклад, дата виведення на друк даного листа креслення). Для вставки поля в текст клітинки слід скористатися контекстним меню (команда Вставити поле). Відкриється діалогове вікно вставки поля (рис.60).

Рис.60 Вікно вставки поля

Блоки

Блок – це об’єднання графічних об’єктів. Блоки застосовуються для вставки фрагментів з інших креслень. Основними характеристиками блока є унікальне ім’я, що не дублюється в інших кресленнях, і характернаточка (точка вставки).

Створити блок у поточному кресленні можна двома способами:

1. З використанням буфера обміну:

- виділити вихідні об’єкти

- скопіювати їх до буфера обміну з базовою точкою (команда Копіювати з базовою точкою контекстного меню графічного поля)

- вставити в потрібне місце цього або іншого креслення як блок (команда Вставити як блок контекстного меню графічного поля)

1. Використовуючи спеціальне діалогове вікно:

- виділити вихідні об’єкти

- вказати базову точку блока

- задати ім’я блока

При використанні буфера обміну ім’я блоку призначається автоматично, а діалогового вікна – власноруч.