Склад і структура ціни залежно від каналів руху товарів

Залежно від етапу руху товарів від виробника до споживача ціни поділяються на такі види:

1. Відпускна ціна виробника.

2. Оптова ціна торгівлі.

3. Роздрібна ціна торгівлі.

Оптова ціна виробника визначається як сума витрат на виробництво і збут продукції, прибутку виробника та непрямих податків (акциз, мито, ПДВ). Оптова ціна торгівлі формується як ціна закупівлі (без ПДВ), до якої додається постачальницько-збутова (оптова) націнка та ПДВ.

Роздрібна ціна - це, відповідно, ціна закупівлі (без ПДВ) плюс роздрібна (торгова) націнка.

Незалежно від місця виникнення націнка формується як сума витрат відповідного суб'єкта господарювання та його прибу­ток, в розрахунку на одиницю реалізованого товару. Націнка - це ціна за послугу з постачання та збуту. Як і всяка інша ціна вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових (оптових) та роздрібних організацій і забезпечити їм прибуток. До витрат таких організацій належать: вантажно-розвантажу­вальні роботи, складування, зберігання, підсортування, доведен­ня продукції

На рис. 2.1 представлено типовий склад оптової та роздрібної ціни продукції.

Витрати на виробництво	При-буток	Акциз мито	Постачальницько-збутова (оптова) націнка	Роздрібна (торгова) націнка	ПДВ
Витрати	Прибуток	Витрати	Прибуток

Оптова (відпускна) ціна

виробника (без ПДВ)

Оптова ціна торгівлі

(без ПДВ)

Роздрібна ціна (з ПДВ)

Рис 2.1. Склад оптової та роздрібної ціни продукції

З рисунка 2.1 видно, що кожний наступний вид ціни
включає в себе попередній. У кожній із ланок товароруху в ціні
акумулюється ПДВ. Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг.

Реалізація продукції (робіт, послуг) підприємствами проводиться за цінами, збільшеними на суму ПДВ. Податок на додану вартість на матеріальні ресурси, основні засоби та нематеріальні активи, що використовуються для потреб основної діяльності з виготовлення продукції, не звільненої від ПДВ, до витрат підприємства не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету виробником про­дукції, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупця при реалізації продукції, і сумою ПДВ, сплаченою постачальникам за матеріальні ресурси, послуги, основні засоби, нематеріальні активи. Проте сума ПДВ віднімається при розра­хунку величини націнки кожного наступного продавця, тому у схемі подані оптові ціни без врахування податку на додану вартість. Це спрощення відображає суть процесу формування ціни, проте спотворює деякою мірою її склад на проміжних етапах. Тому необ­хідно пам’ятати, що формування ціни на будь-якій стадії товаро­руху завжди супроводжується нарахуванням податку на додану вартість.

При формуванні ціни необхідно пам'ятати, що згідно із дію­чим законодавством в Україні є певні суб'єкти господарювання, які не відносяться до платників ПДВ. Це, зокрема, фізичні особи, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору. Тому такі особи здійснюють формування своєї націнки (оптової чи роз­дрібної) на ціну закупівлі з ПДВ.

Приклад.Відпускна ціна стола письмового складає 240 грн., в тому числі ПДВ — 40 грн. В роздрібну мережу стіл по­трапляє через одного із двох посередників. Перший з них — це велика оптово-посередницька фірма із щорічним оборотом 1 млн. грн. (тобто платник ПДВ). Другий посередник — приватний підприємець, який є платником ринкового збору (тобто не є платником ПДВ). Оптові націнки обох посередників становлять 25 % від ціни закупівлі. Тоді, оптова ціна першої оптово-посередницької фірми складає: Ц_оптІ = (240 - 40) х 1,25 х 1,2 = 300 (грн.) , в тому числі ПДВ -50 грн. Сума ПДВ, яка підлягає сплаті. в бюджет складає 10 грн. (50 — 40 = 10), де 50 — це сума податкових зобов'язань з ПДВ, 40 - сума податкового кредиту. Відповідно оптова ціна другої фірми складає: Ц _{опт ІІ}= 240 х 1,25= 300 (грн.) — податкового зобов'язання із податку на додану вартість не виникає. Отже, при однакових оптових цінах обох посередників, існують суттєві відмінності в методиці їх розрахунку залежно від зобов'язань щодо сплати ПДВ.

Сума акцизного збору включається в ціну на стадії виробниц­тва, оскільки згідно з діючим законодавством платником акциз­ного збору є, перш за все, виробник підакцизної продукції на мит­ній території України. Отож, при визначенні оптової ціни вироб­ник додає до суми понесених ним витрат на виробництво даної продукції планової величини прибутку суму акцизного збору. Решта складових, які входять в структуру ціни (ПДВ, мито), нара­ховуються на суму (витрати + прибуток) із акцизним збором. При подальшому руху підакцизних товарів до споживача акцизний збір більше не нараховується, а усі націнки підприємства оптової та роздрібної торгівлі здійснюють до ціни закупівлі із врахуванням акцизного збору. При цьому необхідно пам'ятати, що для товарів, вироблених на митній території України, акцизний збір обчис­люється за ставками у процентах до обороту з продажу виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роз­дрібними цінами на товари, які він виробляє без податку на додану вартість та акцизного збору.

Відпускна ціна виробника з урахуванням акцизного збору у твердих ставках розраховується за формулою (2.1).

, (2.1)

де

– повна собівартість од. продукції;

– прибуток на од. продукції;

– сума акцизного збору;

– податок на додану вартість.

Причому сума ПДВ розраховується з урахуванням суми акцизного збору:

, (2.2)

За оптовими цінами виробникапідприємство продає свою про­дукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі. Ці ціни використовуються на підприємстві при плануванні, обліку і аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку та інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розра­хунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переозброєння, доцільності одержаних кредитів та ін.

Оптова ціна підприємства включає витрати виробництва й реалізації та прибуток підприємства, а також податок на додану вартість та по підакцизних товарах - акциз (рис. 2.1).

Різновидом оптової ціни підприємства-виробника є транс­фертна (внутріфірмова) цін -- це внутрішня ціна, за якою один підрозділ підприємства (цех, відділ та ін.) передає іншому продукцію або послуги. Наприклад, товар А передається із цеху X в цех У одного підприємства. В цеху У товар А переробляється в про­дукт В і продається сторонньому покупцю (рис. 2.2). То­вар, який передається із цеху X в цех У, часто називається на­півфабрикатом власного виробництва. Допустимо, що цех X має можливість реалізувати продукт А зовнішньому покупцю. Ринок, де можна продавати або купувати напівфабрикати, на­зивається ринком напівфабрикатів.

Існує три основних методи визначення внутрішніх (трансфе­ртних) цін:

а) на ринковій основі;

б) на базі витрат;

в) договірні.

В ідеалі трансфертна ціна повинна дозволяти керівнику під­розділу приймати рішення, оптимальне для підприємства в цілому. Два спеціальних критерії дозволяють зупинитись на правильному виборі методу:

забезпечення відповідності цілям підприємства;

рівень задоволення при досягненні цілі.

Рис. 2.2. Модель внутріфірмового виробництва продукції

Там, де проміжний ринок є ринком чистої конкуренції і внут­рішня залежність підрозділу мінімальна, напівфабрикати та по­слуги найчастіше оцінюються за ринковими цінами. В більшості випадків внутрішньогосподарському обміну надають перевагу, коли ціни і якість продукції та послуг відповідають ринковим. Філія-покупець бачить вигоди від такої угоди у впевненості в якості товару, постачальника і надійності доставки. Деколи неможливо, недоцільно або надто дорого використо­вувати ринкову ціну в якості бази для внутрішніх розрахунків. Багато організацій беруть за основу трансфертної ціни власні витрати. База розрахунку — поточні витрати (повна со­бівартість). Це змушує підрозділ постачальника пильніше ко­нтролювати витрати. Будь-які перевитрати зачіпає і підрозділ покупця. Дійсно, якщо внутрішня ціна розраховується як сума фактичних витрат і встановленого відсотка від них, то підрозділ-постачальник може отримати додаткові доходи на кожну гривню перевитрат. Багато підприємств використовують стан­дартну або бюджетну собівартість для стимулю­вання режиму економії. Головне обмеження використання повної або бюджетної собівартості в якості бази трансфер­тного ціноутворення є те, що підтримуються часткові інтере­си підрозділу, а не компанії в цілому. Не дивлячись на обмеження, витратна основа трансфертних цін широко розповсюджена. Головна причина — ясність і зручність для адміністрації. Більш того, напівфабрикати най­частіше відрізняються за якістю від сторонніх аналогів. Не існує єдиного правила встановлення внутріфірмових цін. На перших порах необхідно дотримуватись наступного. Мі­німальна трансфертна ціна повинна включати:

1) реальні витрати;

2) альтернативні витрати на одиницю.

Реальні витрати — це витрати, які прямо відносяться на собі­вартість конкретного напівфабрикату. Вони часто наближа­ються до змінних витрат. Альтернативні витрати — це величина, рівна маржинальному доходу, від якого фірма від­мовиться при внутрішній реалізації.

Ціни оптової торгівлі включають у свій склад відпускну ціну виробника і постачальницько-збутову (оптову) націнку (рис.2.1). У постачальницько-збутовій націнки враховуються витрати оптової торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податку (ПДВ, акциз та інші). До оптових цін відносяться закупівельні ціни, за якими здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємств. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня за природно-кліматичними законами, а в окремих випадках – і внутрішньозональна диференціація.

Різновидом оптових цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, які використовуються при операціях на біржі. Вони враховують також величину відсотка за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати на страхування і збереження товару, комісійні брокерам. При нормальній кон’юнктурі ці ціни зазвичай вищі від ціни за наявний товар.

Роздрібні ціни включають оптові ціни і торговельну надбавку. До складу торговельної надбавки входять витрати роздрібної торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки. Якщо товар надходить у роздрібну торгівлю безпосередньо від виробника, то замість ціни оптової торгівлі враховується відпускна ціна виробника. Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою товар продається безпосередньо споживачеві.

Різновидом роздрібних цін є ціни комісійної й аукціонної торгівлі.

Розглянуті види цін можуть бути базовими і лімітними.

Базові ціни є попередніми й у процесі купівлі-продажу можуть змінюватися.

Лімітні ціни – це максимально припустимі ціни, встановлені товаровиробником, що забезпечують зацікавленість.

На відміну від складу ціни, структура ціни являє собою відсот­кове відношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елемен­тів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120%, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7%, при­буток - 25,3%, ПДВ - 20%.