Перерозподіл національного доходу. Податки і соціальні виплати. Проблема бідності.

Ступінь нерівності в розподілі доходів можна понизити через проведення заходів податкової і соціальної політики (прогресивне оподаткування, соціальне страхування, виплата допомоги, продовольча допомога і тому подібне). Вищезгадані заходи знижуватимуть частку доходів багатих сімей і збільшуватимуть частку бідних сімей. В результаті натягнення «лука Лоренця» знижуватиметься (крива зміщуватиметься ближче до лінії абсолютної рівності).

Сукупні доходи суспільства в цілому і кожного з його членів справедливо оцінюються як показники економічного добробуту. Отримувані населенням доходи складають базу певного рівня життя. Визначення рівня життя засноване на оцінці кількості і якості споживаних життєвих благ (матеріальних і духовних). Рівень життя оцінюється як забезпеченість населення життєвими благами і як ступінь задоволення потреб людей в певних благах. Система показників рівня життя, що рекомендується ООН, включає широкий круг характеристик умов життя. Виділяють 12 груп показників:

1. Народжуваність, смертність і інші демографічні характеристики.

2. Санітарно-гігієнічні умови життя.

3. Споживання продовольчих товарів.

4. Житлові умови.

5. Освіта і культура.

6. Умови праці і зайнятість.

7. Доходи і витрати населення.

8. Вартість життя і споживчі ціни.

9. Транспортні засоби.

10. Організація відпочинку.

11. Соціальне забезпечення.

12. Свобода людини.

Перераховані показники розглядаються як основні.

Розподіл населення по доходах заснований на розмежуванні низко-, середньо- і високодоходних груп сімей. На основі аналізу величини і структури витрат низкодоходных груп населення розраховують бюджет мінімуму матеріальної забезпеченості і межу бідності.

Межа бідності– це мінімальний рівень реальних доходів, що дозволяє громадянам даної країни в даний період часу, при даному рівні цін покривати витрати на задоволення найосновніших матеріальних потреб (прожитковий мінімум).

Розрізняють фізіологічний і соціальний прожитковий мінімум. Останній включає витрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб.

Донині існує безліч країн, в яких більше 50% населення живуть за межею бідності (Гамбія, Нігер, Перу, Танзанія, Замбія і ін.).

Для України бідність є дуже серйозною проблемою. У серпні 2001 року Указом Президента була затверджена стратегія подолання бідності в Україні.