Як зазначено вище, основними макроекономічними показниками результатів відтворювального процесу є валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт і національний доход.
Окремі суб’єкти господарювання одержують свою частку національного доходу через його розподіл та перерозподіл. Розподіл національного доходу відбувається на мікрорівні, тобто на рівні підприємств, де створюється національний доход, між власниками факторів виробництва (робочої сили і засобів виробництва). Критерієм розподілу національного доходу є функції, які виконують власники факторів виробництва. Власник робочої сили виконує функцію безпосереднього створення результатів виробництва. Внаслідок цього критерію національний доход розподіляється у формі таких видів доходів: заробітна плата, прибуток, позичковий відсоток, дивіденд, рента. Усі ці види доходів називаються функціональними доходами. Водночас їх можна назвати первинними, або основними доходами. У привласненні тієї чи іншої специфічної форми доходу й відбувається економічна реалізація власності на даний фактор виробництва.
Розподіл національного доходу здійснюється під впливом багатьох чинників, угрупування яких дозволяє визначити наступні: закони, що регулюють розвиток продуктивних сил (поділу праці, спеціалізації та кооперації, концентрації виробництва, підвищення продуктивності праці тощо); економічні закони функціонування ринку (закони попиту і пропонування, закон вартості, закон грошового обігу та ін.); трансформація відносин економічної власності (наприклад, з розвитком процесу акціонування власності і широким розповсюдженням акцій серед населення збільшується частка дивідендів).
В результаті функціонального, первинного розподілу національного доходу утворюються доходи безпосередніх учасників сфери матеріального виробництва, де створюється речовий продукт або інтелектуальний (наприклад, комп’ютерні програми, наукові відкриття тощо). Але ж існує також сфера нематеріального виробництва (виробництво неречових послуг), учасники яких теж отримують доходи. Ці доходи є результатом перерозподілу НД, під яким розуміється сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва і нематеріальної сфери з приводу привласнення національного доходу. Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється також значною диференціацією доходів, що негативно впливає на стимули до праці, загрожує соціальній стабільності країни. По-друге, він викликаний потребами держави у виконанні її соціально-економічних функцій (структурні реформи в економіці, розвиток фундаментальних наукових досліджень, формування робочої сили належної якості та ін.).
Перерозподіл національного доходу здійснюється через: державний бюджет (прямі податки); механізм непрямих податків (ціноутворення); систему кредитних відносин; оплату послуг робітників, зайнятих у сфері нематеріального виробництва; державні позики. Внаслідок цього формуються вторинні або похідні доходи. У сучасних економічних системах похідні доходи формуються також через виплати із фондів соціального страхування, стипендії, проценти по вкладах, виграші по облігаціях, лотереях тощо. Отже, суб’єктами перерозподілу НД є всі види підприємців, переважна більшість населення, яка працює і сплачує податки, і та, що отримує соціальні виплати з бюджету. У результаті перерозподілу НД формуються кінцеві доходи домогосподарств, держави та підприємств матеріальної і нематеріальної сфери виробництва. Кінцеві доходи домогосподарств по суті є сума доходів від участі у будь-якій господарській діяльності і трансфертних платежів (виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим, непрацездатним тощо). Трансфертні платежі – це виплати, які не пов’язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані. Якщо від суми кінцевого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий доход в індивідуальному розпорядженні домогосподарств. Слід зазначити, що індивідуальні доходи розподіляються більш рівномірно, ніж функціональні. Це пов’язано з тим, що суспільний сектор своїм втручанням зменшує розриви в доходах, які породжуються дією ринкових сил. З реалізацією індивідуальних доходів пов’язана заключна стадія руху національного доходу – його використання.
