Вивчаючи виробничі (економічні) відносини людей, вона розглядає не лише організаційно-економічні та техніко-економічні питання, але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу , обміну та споживання матеріальних благ? Чому при виробництві продовольчої продукції в кількості, яка перевершує майже в чотири рази нормальні потреби людей, близько 200 млн. чол. на планеті щорічно помирає від голоду? Чому соціальна справедливість, до якої людство прагне всю свою багатовікову історію, яка лежить в основі християнської релігії, досягнення якої декларується більшістю суспільних реформаторів в продовж уже сотень років, так і не стала нормою життя суспільства? Нарешті, чому Україна, маючи найкращі стартові умови серед усіх колишніх республік СРСР, опинилась після проголошення самостійності чи не в найгірших умовах?
Характерні риси політекономії:
· суспільна наука, яка вивчає господарську(економічну) сторону життя суспільства;
· пов’язана з іншими суспільними науками;
· історична наука, яка розвивається і змінюється з розвитком чоловічого суспільства;
· найбільш точна з усіх суспільних наук, так як при вивченні свого предмету широко використовує кількісні методи дослідження.
Сутність методу та його структурні елементи. У найзагальнішому філософському значенні метод означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій для мисленого відтворення предмета, що вивчається. Така сукупність об’єднується загальним поняттям „діалектичний метод”.
Метод економічної теорії, як і предмет цієї науки, складається з елементів, головними з яких є:
1) філософські і загальнонаукові принципи;
2) закони діалектики; 3) категорії філософії;
4) закони і категорії економічної теорії.
До філософських належать принципи матеріалізму, розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності тощо. До загальнонаукових принципів і методів — принцип системності, структурно-функціональний підхід, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції тощо. Основні закони діалектики — закон єдності та боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення.
Інструментом економічного дослідження є такі категорії філософії, як кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма тощо.
Три перших групи структурних елементів діалектичного методу не механічно накладаються на економічні явища і процеси,що вивчаються, а відображаються через метод економічної теорії (як окремої науки). При цьому вони набувають специфічних форм застосування, органічно вплітаються в економічне дослідження.
Політико-економічні методи пізнання.Найбільш елементарною, найпростішою клітиною у системі теоретичного пізнання, а разом із тим — вихідним елементом у системі діалектики є метод абстракції.
Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв'язків, дійсної тенденції руху. Наслідком абстракції (поряд із використанням інших елементів діалектики) є обґрунтування економічних категорій. Абстракція лише відображає у формі думки зміст, закладений у речах.
Оскільки в кожній економічній категорії є різні сторони, ланки тощо, необхідно за допомогою методу аналізу розчленувати її на складові частини, окремі сторони.
Синтез — поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність із урахуванням взаємозв'язків між ними.
Абстракція є однією із граней конкретного, а також способом переходу процесу пізнання від простого до складного і тому становить його протилежність. Конкретним є цілісний об'єкт у єдності його властивостей, рис. Наприклад, у грошах окремими сторонами є їхні функції, а гроші в цілому є складнішою категорією, ніж товар, єдністю всіх функцій. Стосовно пізнання суспільного способу виробництва принцип матеріалізму передбачає необхідність визначення причин виникнення і розвитку виробничих відносин, виділення у способі виробництва його первісних рушійних сил — продуктивних сил.
Подальша конкретизація цього принципу здіснюється окремо стосовно виробничих відносин і продуктивних сил. Щодо суспільної форми, тобто виробничих відносин, це передбачає виділення як основоположних відносин безпосередньо виробництва, що знаходить вираження у формолюванні принципу примату виробництва. Виробничі відносини між людьми у процесі безспосереднього виробництва детермінують економічні зв*язки і відносини в інших сферах суспільного відтворення ( у розподилі, обміні та споживанні).
Основним елементом діалектичного методу дослідження в економічної теорії, його ядром є закон єдності і боротьби протилежностей у його гносеологічній функції, або принцип суперечності. Найважливіша специфічна форма його конкретизації – боротьба між речовим змістом і суспільною формою. Речовий зміст способу виробництва – це процес розвитку продуктивних сил, що виражають процес праці, ставлення людини до природи, техніко-економічні зв*язки та відносини між людьми.
Суспільна форма – це виробничі відносини або відосини економіної власності, соціально – економічні зв*язки і відносини між людьми з приводу привласнення робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання, об*єктів інтелектуальної власності, інформації та послуг. Тому кожна окрема категорія або закон відображає лише одну із сторін цього зв*язку, є діалектичною єдністю суспільної форми та речового змісту.
Історичне – спосіб пізнання конкретних умов розвитку економічних явищ і процесів, самої економічної системи в їхній історичній послідовності від простих і абстрактних категорій до складніших і конкретних. Логіче – це спосіб пізнання економічної системи, окремих її елементів у період досягнення повної зрілості найбільш розвинених форм. Взаємозв*язок історичного та логічного полягає в тому, що логічне – це разом із тим й історичне, але очищене ( звільнене ) від випадковостей, що заважають, стримують безперервний розвиток по висхідній. Основою логічного завжди є історичне, надаючи першому ( логічному ) визначеність абстрактної категорії.
Систему економічних відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил можна вивчити за допомогою всієї сукупності елементів діалектичного дослідження.
Завершальним елементом діалектичного методу досліджееня в економічній теорії є єдність наукової теорії та суспільної практики. Остання є основою та критерієм правльності економічної теорії. Важливою ланкою суспільної практики є економічний експеремент, перевірка ефективності запровадження нових форм управління спочатку на окремих підприємствах, у групі підприємств, або у декількох галузях.
Поєднання якісного і кількісного аналізу.
Економични процеси моють кількісну і якисну сторони. Тому вони мають вивчатися з обох боків. Якісна сторона виражає суть явища, а кільсна-величинуданої якості.
Політична економия вивчає виробничі відносини в кільсний і якосній визлагеності. Для економіста наприклад, важливо розкрити не лише суть заробітної плати , а й визначіти її величіну та частку у формуванні життєвих. Крім того, політекономія враховуе, що кількісні зміни неминуче ведуть і до якісних змін. Так, нарощування здіснюваних нині в Україні трансформаційних перетворень сприяє поступовому стоновленню соціально оріентованої ринкової економіки.
Для економічного аналізу характерне широке використання математичних моделей, побудова різноманітних графіків, діаграм, що відображають поведінку господарюючіх суб*ектів в залежності від постійно змінюваних ринкових умов. Побудова моделей базується на узагальненні статестичних даних. Використовуються ці моделі для кількісних прогнозів.
Під час оцінки теорії важливо пам*ятати, що вона не може бути справедливою абсолютно для всіх випадків.
В цілому методи дослідження наведені на рис. 1.2
Рис. 1.2 Методи економічного аналізу.
3. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук.
Кожна наука має свою мету, яка відображає її головний зміст. Такою метою для політекономії є з’ясування законів розвитку суспільства та вироблення на основі цього рекомендацій для формування економічної політики, яку повинна проводити держава, моючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва.
Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує.
Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розскрити зміст економічних законів та категорій,а отже - сутнісні, причинно-наслідкові зв*язки Економічних явищ і процесів,форм їх вияву, притаманні їм внутрішні суперечності, розвиток яких забеспечує поступальний економічний прогрес суспільства, а також механізм дії законив.Теоретико-пізнавальна функція політичної економії є методологічною основою, передусім, для економічної теорії та інших майже 50 економічних дисциплін.
Економічні закони, як і закони природи, мають об’ективний характер.
Закон-внутрішньо необхидні, сталі і істотні зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів економічної системи.
Проте вони істотно різняться від законів природи, бо виникають, розвиваються іфункціонують лише у процесі економічної діяльності людей – виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони,на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них тимчасові, минущі.
На початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльнисть людей, через конкурентну боротьбу подібно до непізнаних сил природи. На сучасному етапі розвитку капіталізму, коли основною формою капіталістичної власності є колективна (акціонерна, кооперативна, державна та ін.), стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного та наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах гігантських монополістичних об’єднань тощо.
Держава не може скасувати об’єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку цих законів, змінюючі умови. Це досягаеться, по-перше, вдосконаленням права власности, господарського механізму, по-друге, за допомогою державного управління. Отже, економічні закони не залежать вид волі та свідомості людей,але залежать від їхньої свідомої діяльності.
