У своїй сукупності кредитні відносини та інститути, що забезпечують їхнє функціонування та реалізацію, форми кредиту, методи кредитувань утворюють кредитну систему. Кредит – побудований на довірі специфічний тип економічних відносин, які виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення, платності, строкового використання. Окрім зазначених принципів у кредитних відносинах використовуються, як правило, ще такі: цільовий характер та матеріальна забезпеченість.
Сутність кредиту досить повно розкривають виконувані ним функції:
1) перерозподільча (за допомогою кредиту вільні грошові капітали та доходи підприємств, домогосподарств, держави акумулюються і перетворюються у позичковий капітал);
2) прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу (здійснюється на основі використання акцій і облігацій корпоративної форми власності, злиттів компаній, тощо);
3) сприяння економії витрат обігу (через використання безготівкових розрахунків та заміни готівки кредитними грошима); 4) обслуговування кредитом інноваційного процесу розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовки та перепідготовки відповідних кадрів;
5) регулювання макроекономічних процесів (антициклічне регулювання економіки, структурна корекція); 6) контрольна (полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів здійснюється банківський контроль діяльності позичальника. Слід зазначити, що рівень розвитку кредитних відносин в значній мірі визначається різноманітністю форм кредиту. Класифікація відповідно до специфіки об’єктів кредитування дає можливість виділити та охарактеризувати такі функціональні форми кредиту:
1Комерційний кредит надається одним підприємством (фізичною чи юридичною особою) іншому у вигляді продажу товарів або послуг з відстрочкою платежу. Обслуговується цей кредит векселями, обіг яких опосередковується банками і регулюється чинним законодавством.
2.Банківський кредит надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами економічним суб’єктам підприємницької діяльності, населенню, державі у вигляді грошових позик.
Залежно від терміну використання коштів у банківській справі розрізняють позички:
1) строкові (короткострокові – до 1 року, середньострокові 1-3 роки, довгострокові – понад 3 роки);
За характером і способом сплати відсотків розрізняють позички: з фіксованою відсотковою ставкою; з плаваючою відсотковою ставкою; зі сплатою відсотків у міру використання позичених коштів (звичайні кредити); зі сплатою відсотків одночасно з одержанням позичених коштів (дисконтні кредити). Необхідно розуміти, що кредитним операціям властиві різноманітні фінансові ризики, серед яких найуразливішим для банку є кредитний.
Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу та відсотків за ним, що належать кредиторові. Важливим методом забезпечення повернення банківських позик і способом захисту від кредитного ризику є страхування відповідальності позичальника за непогашений кредит (договір страхування укладають між позичальником і страховою організацією) та страхування ризику неповернення кредиту (договір між страховою організацією й банком). Якщо позичальник не сплачує заборгованості за позичкою через свою неплатоспроможність чи з інших причин, погашення кредиту й нарахованих відсотків за ним бере на себе страхова організація (згідно з договором страхування). Наявність кредитних ризиків обумовили необхідність розробки методик оцінки кредитоспроможності позичальника (дані аспекти докладно розглядаються у навчальному курсі “Фінансовий менеджмент”). У самому загальному визначенні кредитоспроможність – це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його
.3.Споживчий кредит підприємства торгівлі та сервісних послуг надають у вигляді товарів та послуг, що продаються в відстрочку (в кредит). Його об’єктом є, як правило, товари тривалого користування (телевізор, меблі, автомашини), а також окремі види послуг. Реалізується споживчий кредит через використання різноманітних форм комерційного та банківського кредиту. В ринкових країнах світу функціонують спеціалізовані банківські установи, які обслуговують різні форм споживчого кредиту.
4.Державний кредит є специфічним різновидом кредиту. Він являє собою систему економічних відносин між державою в особі ії органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава може виступати як позичальник ( у разі, якщо вона, наприклад, продає цінні папери), кредитор (за умов надання нею позик) чи гарант (коли вона бере на себе відповідальність за погашення позики чи виконання інших зобов’язань позичальників. У випадку невиконання ними своїх боргових зобов’язань держава покриває їх із своїх централізованих фондів). Об’єктом державного кредиту є, як правило, позичковий капітал.
5.Міжнародний кредит обслуговує міграцію позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.
