Досліджуючи норму прибутку і її подальші перетворення в середню норму, ми виходили з дії поодиноких факторів, абстрагуючись при цьому від дії всіх інших факторів, що впливають на неї. У реальній дійсності дія кожного з факторів, що впливають на норму прибутку, тісно пов'язана з дією інших факторів. Такий тісний зв'язок між ними зумовлює те, що стає неможливим зробити однозначні висновки про наслідки дії того чи іншого фактора на норму прибутку. У реальній дійсності ті самі фактори, які, з одного боку, викликають підвищення норми прибутку, з другого – призводять до її зниження. І навпаки.
З розвитком капіталізму, особливо з переходом його на стадію крупного машинного виробництва, норма прибутку в цілому знизилась. Даний процес являв собою результат розвитку протиріч капіталістичного способу виробництва. А протиріччя, як відомо, лежать у основі розвитку будь-якого живого організму, в тому числі і суспільного виробництва, і його капіталістичної форми.
Зміни у виробничих відносинах є результатом змін у продуктивних силах. Це стосується і тих відносин, які фіксуються в категоріях норми додаткової вартості, норми прибутку, середньої норми прибутку та ін. Розглянемо характер таких змін.
З одного боку, розвиток машинного виробництва, застосування нових засобів виробництва, прогресивних технологій і організації виробництва є, як ми з’ясували, потужним засобом боротьби за отримання провідними групами капіталістів надлишкової додаткової вартості (надприбуток першого виду). А зростання в цих випадках норми додаткової вартості – це один з двох головних чинників зростання норми прибутку.
З другого боку, той самий розвиток продуктивних сил, коли він охоплює основну масу товаровиробників, призводить до зниження суспільної вартості товарів і втрати рядом лідерів капіталістичного виробництва можливості отримувати надлишкову вартість (надприбуток першого виду), що веде до зниження норми прибутку. Крім того, капіталістичним виразом технічного прогресу, як ми вже знаємо, є зростання органічної будови капіталу. А ця обставина є другим з двох головних чинників зміни норми прибутку (у цьому випадку – її зниження). У результаті зміни органічної будови капіталу в раніше особливо прибуткових галузях капіталісти, що застосовують у них свої капітали, починають поступово втрачати можливості отримання надприбутку другого виду, що також веде до зниження норми прибутку, оскільки зростаюча маса капіталів може мати в своєму складі зменшену питому вагу змінного капіталу, а значить – приводити в рух менше робочої сили.
Таким чином, нагромадження капіталу при зростаючій його органічній будові може підштовхувати до більш швидкого зростання сукупного капіталу в суспільстві в порівнянні зі швидкістю зростання абсолютної маси прибутку. Зрозуміло, що в такій ситуації відносна величина прибутку, тобто його норма, може знижуватись. При цьому, оскільки зростають обсяги основного (фіксованого) у виробництві капіталу, який теж ураховується при визначенні норми прибутку, питома вага прибутку в ціні товарів може зростати, а норма прибутку – падати.
З переходом на машинну стадію, особливо зі збільшенням питомої ваги основного капіталу в структурі виробничого капіталу, відбувалось уповільнення обороту капіталу, що теж зумовило зниження норми прибутку.
Протидіють зниженню середньої норми прибутку, крім того, такі процеси як:
1. Підвищення ступеня експлуатації найманої праці. Адже, крім згаданої вище надлишкової вартості, може зростати виробництво відносної додаткової вартості завдяки зростанню продуктивних сил у галузях, що виробляють життєві блага для робітників та їх родин. Крім того час від часу можуть мати місце випадки зростання абсолютної додаткової вартості, що досягається збільшенням під різними приводами тривалості робочого дня.
2. В окремі періоди може мати місце падіння заробітної плати нижче вартості робочого сили.
3. Зростання продуктивних сил у суспільстві призводить також до здешевлення елементів постійного капіталу.
4. Резервна промислова армія самим своїм існуванням ускладнює умови боротьби робітничого класу за свої права.
5. Зовнішня торгівля,яка дозволяє капіталістам, головним чином розвинутих країн, отримувати надприбутки за рахунок різниці в національних рівнях цін.
6. Розвиток акціонерних товариств. Адже доход, який отримують акціонери (дивіденд) у розвинутих капіталістичних суспільствах буває меншим у порівнянні з середнім прибутком. Тому акціонерні товариства можуть продавати свої товари нижче їх вартості, тобто вони тим самим не претендувати на частину виробленої ними додаткової вартості, яка потрапляє в процес формування середнього прибутку, підвищуючи його норму.
У розвитку капіталізму були періоди, коли з більшою силою діяли чинники, які протидіють падінню середньої норми прибутку, в інші періоди набирали силу чинники, що знижують її. Розглядаючи ці протилежні тенденції, К. Маркс зафіксував перевагу тенденції середньої норми прибутку до зниження, назвавши їх законом тенденції середньої норми прибутку до зниження.
