Зростання органічної будови капіталу є важливим фактором, що визначає необхідність збільшення абсолютної величини застосовуваного у виробництві капіталу. Нагромадження капіталу служить засобом нового нагромадження капіталу.
З розвитком виробництва відбувається концентрація та централізація капіталу. Перша форма нагромадження капіталу – спосіб нарощування виробничо-економічного потенціалу індивідуальних капіталів за допомогою капіталізації частини додаткової вартості. Друга форма – централізація капіталу – об'єднання багатьох капіталів в невелику кількість великих і більших.
Концентрація капіталу – це поступове збільшення капіталу за рахунок капіталізації додаткової вартості. Цей процес безпосередньо ґрунтується на нагромадженні, або навіть тотожний з ним. Він є лише іншим виразом відтворення у розширеному масштабі. Внаслідок концентрації індивідуального капіталу відбувається зростання всього суспільного капіталу. Концентрація капіталу супроводжується не тільки зростанням функціонуючих капіталів, але й утворенням нових і розщепленням старих капіталів. Повернемося до нашого прикладу, коли підприємець авансував 2000 доларів, отримав 400 доларів додаткової вартості і 200 доларів спрямував на нагромадження. Якщо в суспільстві існує 100 таких підприємців і всі вони мають змогу нагромаджувати по 200 доларів, то за рік сукупний капітал зросте на 20000 доларів.
У той же час можливості зростання концентрації, за інших рівних умов, обмежені розміром додаткової вартості, яка в даний момент може використовуватися для розширення виробництва. Але маса додаткової вартості повинна досягнути більш чи менш значної величини, до того, як стане можливим нагромадження капіталу.
Централізацією капіталу називається процес збільшення розмірів індивідуального капіталу шляхом злиття багатьох дрібних або середніх окремих капіталів в один спільний капітал. Цей процес знищує самостійність уже утворених капіталів. На відміну від концентрації, централізація капіталу не супроводжується одночасним зростанням суспільного капіталу. Так, якщо існувало 10 капіталів по 20000 доларів кожний, то сукупний капітал склав 200000 доларів, якщо вони об’єднаються, то сукупний капітал складе ті ж 200000 доларів. Централізація передбачає лише зміну у розподілі вже існуючих і функціонуючих капіталів, вона не обмежена розміром нагромадження капіталу.
Централізація може відбуватися:
1. У формі приєднання дрібних капіталів до більш великих у процесі конкурентної боротьби. Підприємці протистоять один одному як незалежні та конкуруючі товаровиробники. Конкурентна боротьба ведеться за допомогою здешевлення товарів, яке залежить від продуктивності праці, а остання – від масштабу виробництва. Тому дрібні капітали поглинаються більшими. З розвитком капіталістичного способу виробництва новим знаряддям у конкурентній боротьбі, соціальним механізмом для централізації капіталів стає кредит.
2. За допомогою створення акціонерних товариств, яке передбачає добровільне об’єднання групою виробників своїх індивідуальних капіталів. Світ досі залишився б без залізниць, якби доводилось дожидатися, поки нагромадження не доведе деякі окремі капітали до таких розмірів, що вони могли б справитися з будівництвом залізниці. Навпаки, централізація за допомогою акціонерних товариств досягла цього немов одним помахом руки.
Ці об’єднання можуть бути добровільними або насильницькими, коли більш великі капітали в ході конкурентної боротьби витісняють і поглинають дрібні й середні капітали.
Великі підприємства можуть застосовувати більш досконалу технологію, наймати більш кваліфікованих виробників, тому індивідуальна вартість одиниці товару в них менша, ніж у їхніх дрібних конкурентів. Великі підприємства можуть продавати товари за ціною, нижчою, ніж у конкурентів, і тим побивати їх, захоплюючи частину ринку своїх конкурентів.
Між концентрацією капіталу і централізацією капіталу існує і взаємозалежність. Концентрація капіталу не тільки пов’язана з попередньою його централізацією, але й стає основою її подальшого посилення. Чим у більших розмірах підприємці здійснюють капіталізацію додаткової вартості, тим успішніше вони витискують і поглинають дрібних конкурентів. У свою чергу процес централізації у значній мірі визначається досягнутою величиною нагромадження. З іншого боку, він стає потужним фактором збільшення нагромадження і концентрації капіталу.
Припустимо, що кожен з дрібних підприємців привласнює щорічно 10000 доларів додаткової вартості, на капіталізацію він може спрямувати тільки 5000 доларів, це незначна сума і йому треба буде чекати кілька років, щоб здійснити розширення обсягу виробництва. Якщо ж вони об’єднаються, на нагромадження у той же рік можна спрямувати 100000 доларів, обсяги виробництва можна суттєво збільшити, внаслідок того зросте і сукупний капітал.
Концентрація та централізація капіталу не є тотожними процесами. Принципова відмінність між концентрацією та централізацією капіталу полягає у джерелі збільшення капіталу. Так, при концентрації капіталу, джерелом збільшення капіталу є додана вартість, а при централізації капіталу – джерелом виступають вже існуючи капітали. В процесі централізації, об’єднання самостійних капіталів може бути як примусовим (поглинання слабких підприємств більш потужними) так і добровільним (утворення акціонерних товариств).
Процеси концентрації та централізації капіталу взаємопов’язані, оскільки концентрація капіталу виступає як основа притягання капіталів ті їх централізації, а централізація – прискорює процес нагромадження капіталу. Великий капітал, створений шляхом об’єднання та поглинання, має більш високу норму нагромадження, ніж та що була у кожного з дрібних капіталів до об’єднання.
Основними причинами, що спонукають капітал до концентрації та централізації, є переваги великого виробництва порівняно з дрібним та одержання певних конкурентних переваг.
У сучасних умовах суттєвий вплив на зростання концентрації і централізації капіталу має науково-технічний прогрес. Підприємства в нових галузях виробництва можуть створюватися лише при високому рівні централізації капіталу.
З концентрацією і централізацією капіталу тісно пов’язана концентрація виробництва – зосередження виробництва на порівняно невеликій кількості великих підприємств. До числа позитивних ефектів великого виробництва належить можливість придбання нової техніки, нових технологій, висококваліфікованої робочої сили, запровадження нових методів виробництва і ефективних систем управління економічними процесами. Внаслідок цього великі підприємства досягають більш високого рівня продуктивності праці. Індивідуальні витрати на одиницю продукції у них, як правило, нижчі, ніж у дрібних підприємств. Це забезпечує їм суттєві переваги у конкурентній боротьбі, створює можливості для поглинання капіталів дрібних конкурентів.
