Ріст кількості даних, необхідність їхнього зберігання й обробки привели до того, що виникла потреба в створенні стандартної мови баз даних, що міг би функціонувати в численних комп'ютерних системах різних видів. Дійсно, з його допомогою користувачі можуть маніпулювати даними незалежно від того, чи працюють вони на персональному комп'ютері, мережної робочої станції або універсальної ЕОМ.
Однією з мов, що з'явилися в результаті розробки реляційної моделі даних, є мова SQL (Structured Query Language), що у цей час одержала дуже широке поширення й фактично перетворився в стандартну мову реляційних баз даних. Стандарт на мову SQL був випущений Американським національним інститутом стандартів (ANSI) в 1986 р., а в 1987 р. Міжнародна організація стандартів (ISO) прийняла його в якості міжнародного. Нинішній стандарт SQL відомий за назвою SQL/92.
З використанням будь-яких стандартів зв'язані не тільки численні й цілком очевидні переваги, але й певні недоліки. Насамперед, стандарти направляють у певне русло розвиток відповідної індустрії; у випадку мови SQL наявність твердих основних принципів приводить, в остаточному підсумку, до сумісності його різних реалізацій і сприяє як підвищенню переносимости програмного забезпечення й баз даних у цілому, так й універсальності роботи адміністраторів баз даних. З іншого боку, стандарти обмежують гнучкість і функціональні можливості конкретної реалізації.
Під реалізацією мови SQL розуміється програмний продукт SQL відповідного виробника. Для розширення функціональних можливостей багато розроблювачів, що дотримуються прийнятих стандартів, додають до стандартної мови SQL різні розширення. Слід зазначити, що стандарти жадають від будь-якої закінченої реалізації мови SQL наявності певних характеристик і загалом відбивають основні тенденції, які не тільки приводять до сумісності між всіма конкуруючими реалізаціями, але й сприяють підвищенню значимості програмістів SQL і користувачів реляційних баз даних на сучасному ринку програмного забезпечення.
Всі конкретні реалізації мови трохи відрізняються одна від одної. В інтересах самих же виробників гарантувати, щоб їхня реалізація відповідала сучасним стандартам ANSI у частині переносимости й зручності роботи користувачів. Проте кожна реалізація SQL містить удосконалення, що відповідають вимогам того або іншого сервера баз даних. Ці вдосконалення або розширення мови SQL являють собою додаткові команди й опції, що є додаваннями до стандартного пакета й доступні в даній конкретній реалізації.
У цей час мова SQL підтримується багатьма десятками СУБД різних типів, розроблених для найрізноманітніших обчислювальних платформ, починаючи від персональних комп'ютерів і закінчуючи мейнфреймами.
Всі мови маніпулювання даними, створені для багатьох СУБД до появи реляційних баз даних, були орієнтовані на операції з даними, представленими у вигляді логічних записів файлів. Зрозуміло, це жадало від користувача детального знання організації зберігання даних і серйозних зусиль для вказівки того, які дані необхідні, де вони розміщаються і як їх одержати.
Розглянута мова SQL орієнтована на операції з даними, представленими у вигляді логічно взаємозалежних сукупностей таблиць-відносин. Найважливіша особливість його структур – орієнтація на кінцевий результат обробки даних, а не на процедуру цієї обробки. Мова SQL сама визначає, де перебувають дані, індекси й навіть які найбільш ефективні послідовності операцій варто використати для одержання результату, а тому вказувати ці деталі в запиті до бази даних не потрібно.