Лізингове фінансування є особливим видом кредитування, при якому після закінчення строку договору і виплати відповідних платежів лізингоодержувач має право викупити обладнання за заздалегідь обумовленою вартістю.
Лізинг (англ. leasing) — особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна виробничого призначення на підставі відповідного договору між орендодавцем (лессор) і орендарем (лізер). Об’єктами лізингу найчастіше є машини, обладнання, транспортні засоби, споруди виробничого призначення. Є два види лізингу: фінансовий і оперативний. Суть фінансового лізингу викладено вище; при оперативному лізингу орендні платежі не йдуть у залік майбутньої покупки.
Лізингові відносини виникли в 50–ті роки у США і нині одержали широке застосування, набули міжнародного характеру. Питома вага лізингу у промислових інвестиціях окремих європейських країн досягла 15–18%. У західноєвропейських країнах близько 70% лізингу рухомого майна припадає на машини, обладнання і транспортні засоби. У США частка лізингу в загальних капіталовкладеннях досягла 28%. В Японії щорічне зростання кількості лізингових контрактів становить 25–30%.
Загальна сума експортних лізингових операцій країн з розвинутою економікою оцінюється щороку в 20 млн. дол. Розширення лізингу обґрунтовується взаємовигодою орендатора і орендодавця порівняно з традиційними формами плати інвестицій і реалізації продукції.
Орендатор одержує можливість використовувати дорогоцінну техніку власника засобів виробництва, не витрачаючи спочатку великих коштів, і сплачує лізингові платежі з прибутку, одержаного від експлуатації орендованого майна.
Лізинг допускає здійснення орендних платежі сировиною або продукцією, добутою чи виробленою за допомогою орендованого обладнання. Ця форма розрахунків особливо важлива для країн, в яких дефіцит вільноконвертованої валюти.
Лізингові відносини здійснюються на основі укладених угод між орендодавцем і орендатором, тобто укладанням лізингового контракту, на основі якого у тимчасове користування надаються об’єкти рухомого і нерухомого майна/мови угоди включають права і обов’язки сторін щодо збереження, використання, обслуговування, страхування власності, а також розрахунок величини і строки лізингових платежів, зобов’язання сторін щодо технічного обслуговування і експлуатації обладнання. Вказується період, протягом якого угода е може бути анульована в односторонньому порядку, за винятком окремо обумовлених випадків. Сплата лізингових платежів у встановлені строки і у відповідних обсягах є для орендатора обов’язковою.
Якщо орендоване обладнання втрачене або певних причин вийшло з ладу, орендатор повинен негайно вплатити орендодавцю суму, яка залишилася за контрактом, і залишкову вартість обладнання.
Договір фінансового лізингу передбачає, що після закінчення терміну оренди орендатор може вибрати такі варіанти подальших дій: викупити обладнання за заздалегідь обумовленою залишковою вартістю, укласти новий лізинговий контракт або повернути лізингодавцю орендоване майно. Право власності переходить до орендаря тільки після підписання контракту купівлі–продажу.
Страхування обладнання проводить орендар за свій рахунок на користь орендодавця. Окремо обумовлюються сума страховки, види ризику, страхові компанії.
Важливу роль у лізинговому контракті відіграють також фінансові гарантії, оскільки від них залежить величина загального комерційного ризику за угодою. Фінансовими гарантами можуть бути банк, державна організація і приватна корпорація.
Вартість лізингу включає плату за ресурси, лізингову марку і ризикову премію. Лізинговий контракт також враховує строк служби обладнання, період амортизації, цикл появи продуктивнішого або дешевшого аналога угоди, динаміку інформаційних процесів, кон’юнктуру ринку позичкових капіталів і тенденцію їх розвитку.
У лізинговому контракті беруть участь, підприємство–виробник обладнання, лізингова компанія і користувач обладнання.
Лізингові компанії можуть бути спеціалізовані, які мають справу з одним видом товару або товарами однієї групи стандартних видів, і універсальні, які передають в; оренду найрізноманітніші види машин і обладнання. Вони (лізингові компанії) діють на основі власних засобів і банківського кредиту, інколи виступають як філії, дочірні фірми промислових або торгових фірм, великих комерційних банків і страхових фірм.
