При проектуванні новацій для оцінки можливостей утілення задуму інновації в новий продукт можна скористатися рекомендаціями Дж. Джонса [6], який наводить доволі повний опис методів проектування і рекомендації з їх застосування. Методи розробки конструкторської й технологічної документації, а також проведення випробувань і обробки їх результатів загальновідомі і викладені в багатьох літературних джерелах.
Вихідною інформацією для розробки інновації (нової продукції) є технічне завдання (ТЗ), або офіційна угода, заявка, протокол тощо. Відповідно до стандартів 9000 обов'язковою є наявність звіту з маркетингових досліджень.
Проектна документація, що розробляється на їхній основі, складається з:
• технічної пропозиції (містить розширені вимоги до майбутнього виробу, що розробляються на основі ТЗ);
ескізного проекту (містить схемні рішення майбутнього виробу, що дають загальні уявлення про його конструкцію та принципи дії);
• технічного проекту (містить розробки остаточних технічних і технологічних рішень, які дають повне уявлення про виріб та його дію, може включати кілька альтернативних варіантів виробу);
робочого проекту, який містить: конструкторську документацію (креслення окремих деталей, вузлів і виробу у цілому, специфікації до виробу і вузлів), технологічну документацію (маршрутні й операційні технологічні карти, карти наладок, операційні ескізи), експлуатаційну документацію (регламентує порядок монтажу, експлуатації та технічного обслуговування виробу), ремонтну документацію (регламентує порядок ремонту).
На цьому етапі виготовляється дослідний зразок виробу, який за необхідності проходить лабораторні випробування. За їхніми результатами уточнюється робоча документація (див. вище).
Для розробки конструкторської й технологічної документації широко застосовуються засоби систем автоматизованого проектування (САПР), котрі являють собою програмно-комп'ютерні комплекси. Результатами їх роботи є креслення, технологічні карти, а також безпосередньо керуючі програми для верстатів та іншого обладнання з числовим програмним управлінням, зокрема гнучких виробничих систем. Застосування САПР дає змогу в десятки разів скоротити час на розробку робочої документації та технічну підготовку виробництва взагалі, «програти» кілька альтернативних варіантів й обрати оптимальний з них [7], швидко розробити нові модифікації товару, налагодити й освоїти виробництво новинок. Це значно розширює адаптаційні можливості підприємства до змін ринкових умов.
Випробування інновації в ринковихумовах. Його проводять методом пробного маркетингу. Мета — змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення й просування товару на ринок, отримані результати згодом будуть використані в масштабах усього цільового ринку. На основі отриманих результатів уточнюються складові маркетингової програми з виведення і просування продукції на ринок і, рідше, конструкції виробу.
Оскільки пробний маркетинг вимагає значних коштів і часу, його проводять, в основному, для нових (принципово нових) товарів, при роботі на нових ринках тощо. Якщо ж ідеться про розширення асортиментної групи, копіювання товарів конкурентів чи незначні модифікації, пробного маркетингу не проводять. Окрім того, його застосування дає конкурентам можливість вчасно провести контрзаходи, тобто пов'язане з ризиком втратити час, проте у багатьох випадках пробний маркетинг надає змогу заощадити кошти і сприяє запобіганню «провалу» нового товару на ринку.
Останнім часом для випробування товарних інновацій застосовують комп'ютерне моделювання, наприклад, віртуальні магазини, де «продають» модифікації товару, застосовуючи різні варіанти його дизайну й упаковки, оформлення вітрин магазинів тощо. Ці комп'ютерні моделі надають можливість змоделювати способи застосування (використання) товару у різних ситуаціях. У випробуваннях можуть брати участь добровольці-споживачі [8].
Розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, намічених у маркетинговій програмі. У ході виконання робіт даного етапу варто постійно контролювати наявні ринкові можливості й загрози, появу нових і трансформацію одних в інші (перехід можливостей у загрози і навпаки). Необхідно контролювати сильні й слабкі сторони діяльності підприємства-інноватора, а також ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім (зокрема з позицій достатності мотивації ефективної діяльності суб'єктів інноваційного процесу), і при виявленні невідповідності вносити відповідні корективи, аж до змін номенклатурної політики і навіть видів діяльності.
Інновації завжди пов'язані з ризиком. У табл. 6.2 показано розподіл ризику негативного завершення робіт на етапах розробки і виведення нового товару на ринок (етапи показано укрупнено) за даними [9].
