Передмова

Універсальність педагогічної освіти обумовлена специфікою університетської освіти взагалі і передбачає розвиток професійних компетенцій студентів як універсальних способів дій з пошуку і обробки інформації, представленої в дисциплінах соціально-гуманітарного, антропологічного і предметного блоків змісту. Процес фундаменталь­ної підготовки вчителя відбувається у взаємозв’язку з перебудовою освітнього процесу у самому університеті, із змінами його структури, створенням нової інфраструктури освіти. Інтеграція наукової і освітньої діяльності зумовлює розвиток педагогічного університету як соціокультурного дослідницького центру, в якому проводяться фунда­ментальні і прикладні дослідження, здійснюється моніторинг якості освіти, виявляються проблеми і визначаються шляхи їх вирішення. Взаємодія професорсько-викладацького складу та студентів створює єдиний простір наукового пошуку, в якому у майбутнього вчителя не тільки формуються необхідні знання, але і розвиваються професійно-педагогічні компетенції. Студенти набувають статусу педагога-дослідника, показником якого є авторитет, престиж, значимість для студентської спільноти з погляду участі в наукових дослідженнях. Науковий статус студента реалізується у виконанні ним визначеної ролі – дослідника. Володіння дослідницькою культурою є необхідною характеристикою сучасного фахівця в галузі освіти. Створювані навчально-методичні ресурси орієнтовані на підтримку самостійної роботи студентів. Їх пізнавальна мотивація активізується завдяки блочно-модульній побудові навчальних курсів, оснащенню навчально-методичних комплексів діагностичними матеріалами, створенню електронних підручників і навчальних посібників. У суспільстві, що переживає період швидких перетворень, відчувається необхідність у нових баченні і парадигмі вищої педагогічної освіти, її змісті, методах і засобах забезпечення.

Тому сьогодні роль системи освіти в розвитку суспільства багаторазово зростає. На рубежі нової цивілізації саме освіта повинна розглядатися як стратегічний чинник вирішення проблем інтелекту­алізації суспільства, а її розвиток відповідно мати випереджаючий характер порівняно з іншими факторами. У зв’язку з цим проблема інтеграції науки і освіти набуває нового звучання і об’єктивно висува­ється на перший план. У сучасних умовах створення інноваційної моделі освіти в країні потрібно переорієнтувати діяльність і докласти значних зусиль за багатьма напрямками: зміна змісту та організації навчального процесу (орієнтація на проблемно- і практико-орієнтоване навчання, акцент на формування умінь і навичок студентів самостійно добувати необхідні знання тощо), розвиток інноваційних форм інтегра­ції науки і освіти, підвищення ефективності наукових досліджень у вищих навчальних закладах, вдосконалення кадрового потенціалу вищої школи, зміцнення навчально-матеріальної бази вишів та ін.

Інноваційна освіта включає не тільки формування фундаменталь­них знань, а й умінь аналізувати і вирішувати проблеми з викори­станням проблемно-орієнтованого і міждисциплінарного підходу. Проблемно-орієнтований підхід до навчання дозволяє зосередити увагу студентів не тільки на аналізі та вирішенні будь-якої конкретної проблемної ситуації в сьогоденні, але й на прогнозуванні таких ситуацій у майбутньому. Міждисциплінарний підхід до навчання дозволяє навчити студентів самостійно "добувати" знання з різних галузей, групувати їх таким чином, щоб вирішити конкретну практичну задачу. Модернізація системи освіти та запровадження інформаційних та комунікаційних технологій у процес навчання по-новому ставлять питання щодо якості освіти. Інноваційні технології в системі управління якістю – це єдність цілей і змісту, яка ґрунтується на використанні сучасних програм навчання, ефективного викладання, засобів і способів для досягнення поставлених цілей. Технології управління якістю орієнтовані на якість освітнього процесу. Зазначений об’єкт управління є комплексним і включає в себе такі елементи, як якість освітніх програм; якість викладання (кадровий і науковий потенціал, якість знань студентів (на вході – виході); а також якість засобів освітнього процесу.

Під засобами освітнього процесу розуміється матеріально-технічна база, навчально-методичне забезпечення, якість освітніх технологій і якість управління освітніми процесами.

Використання інтернет-технологій дозволяє якісно підвищити рівень освітніх послуг, що надаються за рахунок більшої конкуренції організацій, що можуть їх забезпечити. У дистанційній освіті вже одержали поширення наступні технології: електронні університети, академії, школи, бібліотеки, навчальні портали, освітні електронні ресурси, віртуальні круглі столи, семінари, конференції, симпозіуми, лекції, практичні заняття, лабораторні роботи тощо. Важливим для реалізації цих технологій є створення електронних підручників та інших ресурсів для дистанційної освіти. Розвиток дистанційної інтернет-освіти сьогодні йде у двох напрямках. По-перше, перехід класичних форм освіти, форм навчальних занять тощо в Інтернет. Один з най­більш перспективних напрямків розвитку інформаційних технологій характеризується персоніфікацією користувальницького інтерфейсу. Ця ідея поступово стала орієнтуватися на методи штучного інтелекту і привела до створення персонального асистента. Продовженням розвитку режиму "навігації" є створення агента, здатного фільтрувати думки людини. Використання даної технології в освітніх цілях дозволить зробити потужний прорив у збільшенні якісної ефективності процесу навчання в мінімально короткі для даної особистості терміни. Створення і впровадження інноваційних технологій, а також навчання застосовувати, створювати і впроваджувати їх є вимогою часу.

Ясно, що недооцінка значення інноваційних технологій у діяль­ності будь-якої організації однозначно призведе до гальмування в її розвитку і, зрештою, до її банкрутства і закриття. Так само недостатня увага до інноваційних технологій, залишковий принцип фінансування інноваційних програм у сфері освіти – це "бомба сповільненої дії", оскільки призведе, хоча і не відразу, до уповільнення розвитку суспільства, його відставання від інших інформаційно та економічно розвинених держав. Таким чином, предметом сучасної педагогічної технології є конкретні практичні взаємодії викладачів і студентів у будь-якій сфері діяльності, організовані на основі чіткого структуру­вання, систематизації, програмування, алгоритмізації, стандартизації способів і прийомів навчання або виховання тощо.

У результаті досягається стійкий позитивний результат у засвоєнні студентами знань, умінь і навичок, у формуванні соціально цінних форм і навичок поведінки.

Процес розробки технології навчання починається з визначення цілі навчання, потім здійснюється організація згідно з кінцевою метою навчального матеріалу, обсягом навчальної програми та вибором організаційних форм, методів і засобів навчання. Такі визначення виводять на схему: мета – засіб – правило – результат.

Впровадження в навчальний процес сучасних освітніх та інформаційних технологій дозволить вчителеві таке: відпрацювати глибину і міцність знань, закріпити вміння і навички в різних галузях діяльності; розвивати технологічне мислення, уміння самостійно планувати свою навчальну, самоосвітню діяльність; виховувати звички чіткого дотримання вимог технологічної дисципліни в організації навчальних занять.

Однак запровадження сучасних освітніх та інформаційних технологій не означає, що вони повністю замінять традиційну методику викладання, а будуть її складовою частиною. Адже педагогічна технологія – це сукупність методів, методичних прийомів, форм організації навчальної діяльності, що ґрунтуються на теорії навчання і забезпечують плановані результати.

Величезний досвід педагогічних інновацій, авторських шкіл і педагогів-новаторів, результати психолого-педагогічних досліджень у галузі розвитку освітніх процесів у сучасній вищій школі постійно вимагають узагальнення та систематизації. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є технологічний підхід, застосування поняття "технологія" до сфери освіти, до педагогічних процесів.

Технологічний підхід виступає як концентрований вираз досягну­того рівня розвитку і впровадження наукових досягнень у практику, найважливіший показник високого професіоналізму діяльності. Технологічний підхід сьогодні активно розробляється педагогікою, йому присвячені роботи П. Безпалько, М. Бершадського, В. Гузєєва, М. Кларіна, Г. Селевко, А. Умана та інших учених.

Сформулюємо основні якості, якими повинен володіти педагог-технолог. По-перше, знання основних інформаційних технологій, уміння отримувати нові знання з наявного набору фактів, обізнаність у світі інноваційних технологій. По-друге, уміння практично застосову­вати відомі йому інноваційні технології.

На сьогодні вони є не тільки предметом і засобом навчання та виховання в установах освіти, не тільки засобом виховання в культурно-розважальних установах тощо, але, по суті, засобом "виживання" як самих цих установ, організацій, фірм, так і суспільства в цілому.

Посібник розроблений для педагогів та інших працівників сфери освіти і направлений на набуття знань про інноваційні технології навчання і можливості їх використання в системі загальної та вищої освіти.

Модульна структура організації матеріалу дозволяє адаптувати ресурс до різних цільових груп слухачів, які бажають розширити свій кругозір або підвищити свою кваліфікацію в рамках даного напрямку. Матеріал курсу виявиться корисним педагогам, методистам та іншим працівникам системи загальної та вищої освіти, тим, хто цікавиться питаннями організації навчального процесу з використанням дистанційних освітніх технологій, а також студентам педагогічних спеціальностей установ початкової, середньої і вищої професійної освіти.

Програма навчальної дисципліни
"Інноваційні педагогічні технології у вищій школі"

Опис курсу

Навчально-методичний посібник "Інноваційні педагогічні технології у вищій школі" входить до складу комплекту навчально-методичних матеріалів за програмою навчання студентів факультету початкового навчання. Посібник орієнтований на вивчення теоретич­них питань, пов’язаних з характеристикою інноваційних технологій навчання, розглядом їх дидактичних властивостей, організацією та проведенням занять на основі інноваційних технологій навчання.

Навчально-методичний посібник включає робочу, навчальну програми, додатки.

Мета курсу– це вивчення інноваційних технологій навчання, формування готовності майбутніх педагогів до застосування іннова­ційних технологій навчання у загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.

Теоретичні знання:технологічний підхід в освіті; інноваційні технології навчання, їхня суть, види, функції; педагогічне проекту­вання та моделювання інноваційних технологій, методика впрова­дження інноваційних технологій навчання у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, формування готовності майбутніх педагогів до їхнього застосування.

Особлива увагазвертається на таке: педагогічні умови форму­вання готовності майбутніх педагогів до застосування інноваційних технологій навчання у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, педагогічне проектування та моделювання інноваційних технологій, методику їхнього впровадження у навчальний процес.

Практичні навички:педагогічне проектування та моделювання інноваційних технологій, розроблення методики впровадження інноваційних технологій навчання.

Умови зарахування курсу:виконання практичних занять, індивідуальних завдань, складання заліку.

Мова викладання:українська.

Укладач:доц. Стрілець С.І.

Зміст програми
навчально-методичного посібника

Зміст навчальної програми структуровано за трьома модулями:

Модуль І. Загальні засади педагогічної інноватики (34 год.);

Модуль ІІ. Освітні інновації методичного спрямування. Системні, модульні та локальні нові педагогічні технології (40 год.);

Модуль ІІІ. Використання сучасних інформаційних технологій у ВНЗ (34 год.).

У процесі вивчення навчальної дисципліни здійснюються міждисциплінарні зв’язки з дисциплінами "Педагогіка", "Психологія", "Методика виховної роботи", "Технологія соціально-педагогічної роботи". Навчальним планом передбачено вивчення дисципліни "Інноваційні педагогічні технології у вищій школі" (денна форма навчання) на 5 курсі у загальному обсязі – 108 годин, з них 36 годин – аудиторні заняття, а 72 години – самостійна робота.