Встановлення маршрутів обробки окремих поверхонь

Встановлення маршрутів обробки окремих поверхонь - перша стадія проектування ТП методом синтезу.

Ряд операцій обробки (або технологічних переходів), необхідних для одержання кожної поверхні деталі й розташованих у порядку підвищення точності, утворить маршрут обробки поверхні (МОП).

МОП, як правило, збігається зі стадією обробки, тому що в маршруті ще не відбита термічна обробка. Коли визначиться місце термічної обробки в ТП, МОП уточнюються в наступних стадіях розробки ТП.

На цій стадії розробки ТП для кожної поверхні повинні бути визначені число ступенів обробки (операцій, переходів), методи виконання кожної ступені і їхня послідовність.

Окрема (або елементарна) поверхня - це циліндр, конус, криволінійна поверхня (зокрема сфера) і площина.

Поверхні обертання підрозділяються на зовнішні й внутрішні елементарні поверхні.

Знати МОП необхідно для наступного розрахунку проміжних і загальних припусків на обробку, проміжних розмірів заготівки й допусків на розміри.

Основні фактори, що впливають на маршрут обробки поверхні деталі:

1. Точність вихідної заготівки: чим заготівка точніша, тим менше число ступенів обробки буде потрібно для досягнення необхідних кресленням точності поверхні деталі.

2. Необхідна по кресленню точність форми й розмірів розглянутої поверхні: чим вище необхідна точність, тим більше число ступенів її обробки буде потрібно.

3. Наявність і характер термообробки деталі. Більшість методів термічної й хіміко-термічної обробки (загартування, цементація, азотування) пов'язане із втратою досягнутої на попередніх ступенях механічної обробки точності форми й розмірів поверхні. Тому наявність термообробки збільшує число щаблів обробки відповідальних поверхонь деталі.

4. Точність відносного розташування поверхонь. У ряді випадків потрібно вводити додаткові щаблі обробки для забезпечення твердих допусків на паралельність і співвісність поверхонь.

5. Число ступенів обробки установочної бази. Якщо розглянута поверхня в ТП відіграє роль установочної бази, то число ступенів її обробки може бути більше в порівнянні з тим, що потрібно для одержання заданих по кресленню точності форми й розмірів цієї поверхні. Звичайно базові поверхні із самого початку обробляються точно, а перед кожним новим етапом і після термообробки здійснюється відновлення баз.

6. Вимоги до якості поверхневого шару даної поверхні. У певних випадках метод остаточної обробки, використовуваний для одержання розміру в межах заданого по кресленню допуску, не забезпечує заданої якості поверхневого шару (по шорсткості, фізико-механічним властивостям). Тоді вводять ще один-два ступеня обробки - оздоблювальні або зміцнюючі операції (полірування, хонінгування, суперфінішування, алмазне вигладжування й т.п.).