Абстрактні кільця

Відомо, що поняття алгебраїчної операції застосовне не лише до дій над числами, а й до дій над об’єктами більш загальної природи. Тому поняття кільця можна поширити на сукупність довільних математичних об’єктів, у множини яких введено подвійну композицію.

Нехай задано якусь множину М з подвійною композицією, тобто множину, в якій введено дві бінарні операції додавання і множення. Ці операції позначатимемо „+” і „×”.

Означення 3.2.2. Непорожню множину К з подвійною композицією називають кільцем, якщо ця множина і введені в ній операції додавання і множення задовольняють такі умови.

І. Властивості додавання.

1. Для довільних елементів кільця a,b,c Î K:

a+b=b+a, a+(b+c)=(a+b)+c,

тобто операція додавання є комутативною і асоціативною.

2. У множині К існує єдиний нейтральний елемент q, що для довільного а Î K:

а+q=а.

3. Для кожного а Î K у множині К існує протилежний йому елемент (-а), такий, що:

а+(-а)=q.

ІІ. Властивості множення.

4. Операція множення асоціативна, тобто для довільних a,b,c Î K:

a·(b·c)=(a·b)·c.

ІІІ. Зв’язок між операціями додавання і множення.

Дистрибутивний закон операції множення відносно операції додавання для довільних a,b,c Î K справедливий у двох формах (бо у загальному випадку a+b ¹ b+а).

5. (a+b)·c = a·c+b·c.

6. c·(a+b)= c·a + c·b.

Властивості 1-6 називають аксіомами кільця.

Якщо в кільці К існує такий елемент е¹q, що для довільного а Î K справедлива рівність а·е=а, то кажуть, що е – правий одиничний елемент (права одиниця) кільця К. Аналогічно визначають ліву одиницю: е’·а=а.

Якщо е є одночасно і лівою, і правою одиницею кільця К, то його називають просто одиницею, а кільце К – кільцем з одиницею.

Оскільки всі аксіоми групи справедливі і для кільця, то всі властивості груп повністю переносяться на кільця.

1. У кожному кільці К сума п його елементів не залежить від способу розставлення дужок, а також від порядку доданків.

2. Якщо a+b₁=a+b₂, то b₁=b₂ для a, b₁, b₂ Î K.

3. Для довільних а₁, а₂, ..., а_п Î K: –(а₁+а₂+а_п)=(–а₁)+(–а₂)+(–а_п).

4. Для довільного а Î K і натурального п: п·(–а)=–(п·а).

5. У кожному кільці К існують кратні елементу а Î K: п·а, пÎZ. Для них:

(т+п)·а = т·а+п·а;

п·(а+b)= n·а+п·b;

т(п·а)= (т·п)·а.

До них додаються властивості множення.

6. У кожному кільці К добуток п його елементів не залежить від способу розставлення дужок.

7. Кожне кільце К містить цілі додатні степені а^п для довільного а Î K, причому

а^п· а^т = а^т· а^п = а^п+т;

(а^п)^т = (а^т)^п = а^п·т.

Це основні властивості кілець.