Шкідливі гази і пара та їх концентрація у повітрі

Для забезпечення нормальних та безпечних умов праці в кожному виробничому приміщенні повинен проводитись контроль повітряного середовища на вміст у ньому шкідливих газів та пари. Незважаючи на вжиті заходи захисту, вони можуть проникати в повітряне середовище деяких виробничих приміщень підприємств промисловостей в зв'язку з порушенням або недосконалістю технологічного процесів.

До таких приміщень належать: аміачні компресорні (аміак), бродильні та дріжджові відділення (діоксид вуглецю, аміак, пари спирту), екстракційні відділення та цехи м'ясокомбінатів (пара бензину, ефірів, та інших розчинників жирів), приміщення консервування клейових та желатинових бульйонів (сірчаний газ), котельні, топочні (окис вуглецю) та інші приміщення.

Потрапляючи у дихальні шляхи або на шкіру, шкідливі речовини негативно впливають на здоров'я людини, якщо в повітрі робочої зони вони перевищують гранично допустиму концентрацію (ГДК).

Згідно з [4] ГДК - це такі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, які за щоденної (крім вихідних днів) роботи протягом 8 год або іншого проміжку часу, але не більше 40 год на тиждень, протягом всього робочого стажу не можуть викликати захворювання або відхилення у стані здоров'я, які знаходяться сучасними методами дослідження, в процесі роботи або в подальшому житті нинішнього та наступних поколінь. ГДК прийнято виражати в міліграмах на один кубічний метр повітря (мг/м³).

Згідно з [5] ГДК розробляють науково-дослідні інститути системи охорони здоров'я України виходячи з фізико-хімічних властивостей речовин, результатів експериментальних досліджень та даних гігієнічних спостережень за станом здоров'я та захворюваністю працюючих на виробництві. Вони є санітарними нормативами для проектування виробничих приміщень, технологічних процесів, обладнання та вентиляції, а також для попереджувального та поточного нагляду за дією на організм людини. Шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1-й - надзвичайно небезпечні (ГДК до 0,1 мг/м³);

2-й - високо небезпечні (ГДК - 0,1...1,0 мг/м³);

3-й - помірно небезпечні (ГДК 1,1....10,0 мг/м³);

4-й - мало небезпечні (ГДК більше 10,0 мг/м³).

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен встановлюватись: безперервний - для речовин 1-го класу небезпеки; періодичний - для речовин 2, З, 4-го класів.

При безперервному контролі новина бути передбачена система автоматичного запису концентрації шкідливої речовини та сигналізація перевищення рівня ГДК.

Визначену концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони приводять до нормальних умов: температури +20 °С, атмосферному тиску 760 мм рт.ст. (1010 ГПа ), відносної вологості 50%.

Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги (площадки), на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працівників.

В Україні ведеться велика робота по боротьбі з професійними захворюваннями, що спричиняються дією отруйних шкідливих газів та пари. Основні напрями цієї роботи - удосконалення технологічних процесів та обладнання з метою зменшення викидів у повітряний простір шкідливих газів і пари. Разом з цим треба велику увагу приділяти організації системи вентиляції виробничих приміщень.

Якщо організаційними, конструктивними та іншими заходами не можливо забезпечити мінімальну концентрацію шкідливостей, яка перевищує ГДК у повітрі робочої зони, і запобігти шкідливим діям речовин на людину, обов'язковим є застосування засобів індивідуального захисту.