1.3. Професійні захворювання, травми та нещасні випадки на виробництві.
1.4. Основи охорони праці як навчальна дисципліна.
Поняття праці та охорони праці
Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під
якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні
(процес, що відбувається між людиною і природою з використанням певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб),
а будь-яка діяльність
(наукова, творча, художня, надання послуг тощо),
якщо вона здійснюється врамках трудового законодавства.
Трудова діяльність — це джерело розвитку суспільства, створення мате-
ріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної
окремої людини, так і людства в цілому.
Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповно-
важений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господа-
рювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та
виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Праця — цілеспрямована діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також
духовні цінності, що слугують суспільству.
Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. Вона є умовою існування людини та суспільства загалом.
Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслідки праці.
Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».
Охорона праці — це система правових,
соціально-економічних,
організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та
засобів,
спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у
процесі трудової діяльності (праці).
Основною метою охорони праці є :
1) запобігання травматизму та професійних захворювань;
2) створення безпечних і нешкідливих умов праці;
3) збереження здоров’я та працездатності;
4) підвищення продуктивності праці;
5) попередження аварійних ситуацій.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:
а) наукові — аналіз конкретних моделей системи «людина-техніка-виробниче
середовище», виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх
взаємозв’язку, ступеня впливу на людину;
б) практичні — розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних умов праці при здійсненні трудового процесу.
Охорона праці водночас вирішує дві задачі:
1) інженерно-технічну, що передбачає запобігання небезпечним подіям під
час трудового процесу шляхом:
заміни небезпечних матеріалів менш небезпечними;
переходу на нові технології, які зменшують ризик травмування і
захворювання;
проектування і конструювання устаткування з урахуванням
вимог безпеки праці; розробки засобів індивідуального та колективного
захисту;
2) соціальну, пов’язану з відшкодуванням матеріальної та соціальної шкоди,
отриманої внаслідок нещасного випадку або роботи в несприятливих умовах,
тобто захист працівника та його прав.
Виходячи з поставлених перед нею задач, охорона праці складається з
ü правових та організаційних основ,
ü виробничої санітарії,
ü виробничої та пожежної
безпеки на виробництві.
Правові та організаційні основи охорони праці являють собою комплекс взаємопов’язаних законів та інших нормативно-правових актів,
соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на пра-
вильну і безпечну організацію праці,
забезпечення працюючих засобами захисту, компенсацію за важку роботу та роботу в шкідливих умовах,
навченість працівників безпечному веденню робіт, регламентацію відповідальності та відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівника або його смерті.
Виробнича санітарія — комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-
технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на
працюючих шкідливих виробничих факторів.
Виробнича безпека — безпека від нещасних випадків та аварій на вироб-
ничих об’єктах і від їх наслідків, що забезпечується комплексом організаційних
та технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії
на працюючих небезпечних виробничих факторів.
Пожежна безпека на виробництві — комплекс заходів та засобів, спря-
мованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середо-
вищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів,
які утворюються в разі їх виникнення.
Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення
належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та
професійним захворюванням.
Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці:
1) пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальності роботодавця
за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
2) підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного
технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також
сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
3) комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної,
галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших
напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і
техніки та охорони довкілля;
4) соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які по-
терпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
5) встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів
підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів
діяльності;
6) адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його
здоров'я та психологічного стану;
7) використання економічних методів управління охороною праці, участі дер-
жави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних
внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить
законодавству;
8) інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
9) забезпечення координації діяльності органів державної влади,
установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
10) використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і
підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
