Шлях до ресурсу та ім'я відповідного файла. Імена підкаталогів повинні розділятися похилими рисками «/». На відміну від правил роботи в MS DOS та Windows великі та малі букви розрізняються. Якщо ім'я файла не вказано, то броузеру передається файл, визначений за замовчуванням, переважно index.html a6odefault.html.
В адресі URL не повинно бути пропусків.
Наприклад:
http://www.microsoft.com/index.htm — вказує на файл index, htm, розміщений у кореневому каталозі Web-сервера фірми Microsoft;
ftp://ftp.microsoft.com/example. zip — вказує на файл example.zip, розміщений у кореневому каталозі ftp-сервера фірми Microsoft.
Як згадувалося, броузери взаємодіють із серверами, використовуючи протокол HTTP. Для відкриття документа у вікні броузера виконуються наступні дії:
— броузер декодує заданий URL (визначає доменне ім'я сервера, тип протоколу) і підключається до сервера;
— броузер звертається із запитом до сервера про надання необхідного документа;
— сервер визначає за запитом ім'я файла та шлях до нього;
— сервер відсилає знайдений файл документа на комп'ютер користувача;
— сервер розриває встановлене з'єднання;
— броузер інтерпретує наявні у прийнятому документі вказівки HTML і згідно з ними відображає Web-сторінку у своєму вікні.
У мові HTML використовуються поняття контейнера. Контейнер — це дескрипторна пара, яка складається з початкового і кінцевого дескрипторів (тегів). Початковий дескриптор має вигляд <TAG>, де TAG ім'я певного HTML-дескриптора. Кінцевий дескриптор має вигляд </TAG>. Наприклад,
<В>Програми для завантаження та перегляду Web-сторінок називаються броузерами</В>.
Контейнер <ВХ/В> дає вказівку броузеру відображати текст «Програми для завантаження та перегляду Web-сторінок називаються броузерами» напівжирним шрифтом. Тобто, контейнери впливають на частину документа, розміщену між ними. Зазначимо, що контейнери можуть бути вкладені.
Одиночний дескриптор, звичайно, має самостійне завдання, не пов'язане з конкретним текстом. Наприклад, дескриптор <HR> (від слів Horisontal Line) служить для створення і відображення горизонтальної лінії.
Дію дескриптора можна дещо змінити, задаючи певні атрибути (параметри). Атрибути — це додаткові ключові слова, які відокремлюються від ключового слова, що визначає дескриптор, пропуском і розміщуються до символа «>». У контейнерах атрибути додаються тільки до початкового дескриптора. Атрибути задаються своїми значеннями. Наприклад,
<Н1 ALIGN="LEFT">TpaHCnopTHHU рівень моделі ТСР/ІР</Н1>
— це вказівка броузеру відобразити текст «Транспортний рівень моделі TCP/ IP» у вигляді заголовка та вирівняти його по лівому краю.
HTML-код Web-сторінки може містити коментарі, тобто деякий текст, який не відображається броузером і служить для пояснення призначення сторінки або частини її коду. Текст, що повинен служити коментарем, необхідно помістити між символами «<!--» і «-->». Наприклад,
<HR> <!--створюємо горизонтальну лінію -->
Коментар можна поставити у будь-яке місце коду сторінки, де дозволяються пропуски.
Всі HTML-документи мають однакову загальну структуру
Символи, взяті в кутові дужки <> є HTML командами, по яким «броузер» розпізнає, як потрібно перетворити частини тексту, укладені між цими командами.
Документ загалом повинен бути відмічений як документ в форматі HTML. Для цього він повинен починатися командою <HTML> і закінчуватися командою </HTML>.
Документ складається з 2 частин:
- Заголовка (Head),
- Власне документа (Body).
Для виділення заголовка потрібно ввести: <HEAD> Заголовок документа <HEAD>
Кожний WWW - документ має назву, яка вводиться в титульному рядку броузера.
Для введення титульного рядка в заголовок документа потрібно скористатися наступними командами: <HEAD> <TITLE> TITLE List </TITLE> </HEAD>
Потрібно зазначити, що титульний рядок повинен бути на англійській мові в латинському кодуванні оскільки вона відображається в спеціальних полях броузера.
Для запису основного тексту потрібно ввести: <BODY> Основний текст </BODY>
Таким чином, загальна схема документа в форматі HTML виглядає таким чином:
