Методи розрахунку рівня цін.

Ціна – грошовий вираз вартості товару. З маркетингової тачки зору – це сума тих коштів, які віддає споживач за право володіння певним благам. Метод надбавок. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки. Метод забезпечення цільового прибутку. Цей метод дозволяє підприємствам використовувати ціну продукції як стабільний фактор отримання бажаної норми прибутку. Метод максимізації поточного прибутку. Цей метод доцільно використовувати за таких умов: - стратегічною метою підприємства є збільшення поточного прибутку; - аналіз факторів впливу на ціноутворення доводить те, що попит на продукцію підприємства є еластичним залежно від ціни. Аукціон. Цей метод установлення ціни базується на визначенні попиту на певну продукцію. Аукціон можна проводити в кількох формах: 1. Звичайний аукціон, коли виграє той покупець, який у відкритому змаганні запропонував найвищу ціну. 2. Так званий «Veiling» (зворотний аукціон), який проходить ніби згори вниз. Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу. Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов'язаний із великою невизначеністю і напруженням, оскільки жоден із покупців не знає, на якому рівні ціни зголоситься інший і придбає товар. 3. Аукціон «наосліп». За такого типу аукціону всі учасники пропонують на спеціальних бланках власну ціну, не знаючи при цьому думки іншого. Товар отримує той, хто назве найбільшу ціну. Інколи таким методом встановлюють початкову ціну для звичайного аукціону. Метод ціноутворення на основі поточних цін. Цей метод належить до конкурентної моделі ціноутворення. Його широко застосовують на олігопольних (за конкуренції кількох великих фірм) ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситуації фірми орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару. Цей метод ціноутворення полягає в тому, що ціна на товари і послуги встановлюється, виходячи з того, щоб виріб підприємства займав не гірші конкурентні позиції, ніж аналог конкурентів (отже, питомі ціни мають бути однаковими). При цьому аналог, як правило, — це продукція, що займає найкращі конкурентні позиції. Є три типи методів ціноутворення на основі дій конкурентів: - слідування за лідером; - ціноутворення, прив'язане до переважних у галузі норм; - ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів, що прогнозується.

Метод установлення ціни на підставі торгів. Це ще один своєрідний метод конкурентного ціноутворення, Покупець (замовник) оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо. Одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із виробником (продавцем), який пропонує найвигідніші умови. Для організації торгів замовник створює тендерний комітет, який готує документацію, проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції — оферти, надані учасниками торгів. Торги бувають: ― відкриті (біржі, аукціони); ― закриті (тендери).

Комбінований метод ціноутворення. За використання цього методу ціну на товар встановлюють у кілька етапів, кожен етап передбачає використання різних моделей, ціноутворення, що базуються на витратах, попиті чи конкуренції. Відповідно до такого методу підприємства можуть розрахувати ціну на свій товар, спочатку орієнтуючись на витрати підприємства, а потім коригуючи величину відповідно до конкурентної ситуації, що склалася.