Нормування шумів

Шумові характеристики обов’язково встановлюють у стандартах або технічних умовах на машини і вказують у їх паспортах. Значення шумових характеристик встановлюють, виходячи з вимог забезпечення на робочих місцях, житлових територіях і в будівлях допустимих рівнів шуму. У таблиці 2 наведені норми допустимих рівнів шуму для різних частот. Із таблиці видно, що допустимі рівні звукового тиску для низьких частот мають більш високі значення і знижуються з підвищенням частоти. Це пояснюється тим, що людський організм легше переносить низькі частоти і значно гірше – високі.

Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму

Способи боротьби з шумом механічного походження є такими :

v зниження шуму в джерелі його виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних і технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні);

v зниження діючого шуму на шляху розповсюдження від джерела виникнення (шумопоглинання, шумоізоляція) ;

v зменшення шкідливої дії шуму застосуванням індивідуальних засобів захисту (вкладиші у вигляді тампонів, які встромляються у слуховий канал; протишумові навушники, які закривають вушну раковину зовні; шлеми та каски) та запровадженням раціональних режимів праці і відпочинку.

Таблиця 2

Допустимі рівні звукового тиску
№ з/п	Робочі місця	Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами (Гц)	Рівень звуку, дБА
31,5
	Творча діяльність, керівна робота з підвищеними вимогами, наукова діяльність, конструювання, викладання, проектно-конструкторські бюро, програмування на ЕОМ
	Висококваліфікована робота, вимірювання та аналітична робота в лабораторіях
	Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами. Приміщення диспетчерських служб, машинописних бюро
	Робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистанційного управління без мовного зв'язку. Приміщення лабораторій із шумним устаткуванням
	Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств

Одним із економічних і доступних способів зниження шуму є застосування методів звукоізоляції та звукопоглинання.

Звукова ізоляція від повітряного шуму здійснюється за допомогою кожухів, екранів, перетинок, виготовлених із щільних твердих матеріалів, здатних запобігати розповсюдженню звукових хвиль (метал, пластмаса, цегла, скло, ДСП, бетон та ін.). Звукоізолюючі перепони відбивають звукову хвилю і тим самим перешкоджають розповсюдженню шуму. Звукоізолюючі екрани бувають одношарові та багатошарові.

Звукоізоляція конструкції (перетинки, стіни, вікна тощо), як фізична величина, дорівнює послабленню інтенсивності звуку при проходженні його через цю конструкцію. Звукоізоляція однорідної перегородки без повітряних проміжків від повітряного шуму, рівень якого виражений в децибелах, може бути визначена за формулою:

R= 20∙lg(G∙f) – 47,5, в дБ , (1)

де G – поверхнева маса однорідної перегородки, кг/м²; f – частота, Гц.

Формула (1) є придатною для деякого середнього шуму і може слугувати для орієнтовних розрахунків звукоізоляційних перетинок. Звукоізолюючі властивості перетинок залежить від їх розмірів, матеріалу і можуть досягати 60 дБ (таблиця 3).

Таблиця 3