Характеристика порошкових засобів пожежогасіння

Для гасіння пожеж, які неможливо загасити водою, використовують вогнегасні порошки.

Вогнегасні порошки — це подрібнені мінеральні солі з різними добавками, які запобігають їх грудкоутворенню та залежуванню.

До найважливіших експлуатаційних властивостей вогнегасних порошків належить їх здатність до:

· хімічного гальмування реакції горіння;

· утворення на поверхні, що горить ізолюючої плівки;

· утворення порошкової хмари, що виштовхує кисень з зони горіння;

· механічного збивання полум'я твердими частками.

Завдяки добавкам, вогнегасні порошки мають добру текучість, стійкість проти злежування, грудкоутворення, зволоження і т.ін.

Недоліком цих засобів пожежогасіння є їх здатність до злежування, що ускладнює їх тривале зберігання.

Вогнегасні порошки бувають загального й спеціального призначення.

Порошки загального призначення використовують для гасіння звичайних органічних горючих речовин шляхом утворення порошкової хмари, яка огортає осередок пожежі.

До порошків загального призначення належать ті, що виготовляються на карбонатонатрієві, фосфорно-амонійній або амофосній основі (ПСБ-3, Пірант-А, Пірант АН, П2-АП, П-2АПМ відповідно). Піранти використовують для гасіння тліючих і твердих горючих матеріалів, горючих рідин, газів, електроустаткування.

Порошки спеціального призначення використовуються для гасіння горючих речовин, припинення горіння яких досягається шляхом ізоляції поверхні, що горить, від навколишнього повітря товстим шаром вогнегасного порошку (метали гасять К-30).

До складу порошків входять: бікарбонат натрію, стеаринокислі сполуки калію, цинку, магнію, графіту, фосфати, тальк, стеарати важких металів, силіконові рідини, хімічно чиста крейда, полімерні смоли та інші речовини й сполуки.

Ефект вогнегасної дії порошків полягає у:

· розбавленні горючого середовища продуктами розкладу порошку чи безпосередньо порошковою хмарою;

· охолодженні зони горіння за рахунок втрати теплоти на нагрівання порошку;

· інгібуванні хімічної реакції, що обумовлює розвиток процесу горіння.

домінуюча властивість, яка й впливає на наслідки ліквідації пожеж, а також на вибір того чи іншого засобу пожежогасіння. Так, для:

· води — це охолодження;

· піни — ізоляція осередку горіння;

· порошку — гальмування реакції горіння;

· двооксиду вуглецю — розбавлення горючої суміші з повітрям;

· галогеновмісних вуглеводів — інгібування.

Вибір того чи іншого способу пожежогасіння визначається співвідношенням властивостей вогнегасних речовин та характеристик тих матеріалів, що горять.