Поняття таблиці було введене програмістами для запам'ятовування та обробки великих наборів однотипних даних. Наприклад, якщо ми хочемо знайти середній бал кожного учня класу з інформатики за чверть, нам слід знайти суму дуже великої кількості оцінок. Як зберігати всі ці оцінки? Зарезервувати для цього 40 (а може і більше змінних)? Це дуже незручно. Ось тут і знадобиться такий структурований тип даних, як таблиця, або інакше—масив.
Масив— це структура даних, що являє собою однорідну (за типом), фіксовану (за розміром і конфігурацією) сукупність елементів, упорядкованих за номерами.
Таблиця визначається ім'ям (ідентифікатором) і кількістю індексів (номерів), що потрібні для визначення місцезнаходження необхідного елементу масиву. Ім'я масиву є єдиним для всіх його елементів.
У програмуванні кількість індексів таблиці називають розмірністю, кількість дозволених значень кожного індексу—діапазоном, а сукупність розмірності та діапазону — формою масиву.
Оскільки конфігурація елементів масиву фіксована, то до окремого елементу можна звертатися за допомогою одного або кількох індексів. У якості індексів можуть використовуватися константи або змінні порядкових типів. Елементами можуть бути як прості змінні будь-яких типів, так і змінні складених типів (масивів, рядків і т.д.), тобто може існувати масив масивів, масив рядків тощо. Глибина вкладеності цих типів — довільна, тому кількість індексів не обмежена, але сумарна довжина структури не повинна перевищувати дозволені мовою Паскаль 64 Кбайти. В пам'яті ПК всі елементи масиву зберігаються послідовно, тому при переході від молодших до старших адрес першим змінюється самий правий індекс. Порядок роботи з масивом:
1) оголосити масив у розділі описів, вказавши його розмір і тип елементів, що в нього входять (тобто приготувати місце в пам'яті, де будуть зберігатися значення елементів);
2) заповнити необхідними значеннями масив для розв'язування задачі;
3) вивести масив на екран для контролю правильності роботи з ним;
4) робота з даним масивом;
5) виведення результатів роботи.
У розв'язуванні задач використовуються одновимірні та двовимірні масиви. Масиви більшої розмірності на практиці майже не зустрічаються.
Одновимірний масив.Одновимірний масив інакше ще називають лінійним масивомабо вектором. Кожному його елементу ставиться у відповідність один індекс. Для початку роботи з масивом готуємо місце в пам'яті, для чого описуємо його в розділі оголошень.
Масив 1
Формат опису (1 варіант):
Var
<ім'я> : array [<розмірність>] of <базовий тип елементів>;
Для опису масиву можна використовувати попередньо визначену константу:
Const Gl=40;
Var
<ім'я> : array[1..G1] of <6азовий тип елемеятів>;
Приклади описів:
Const n = 100;
Var A:array[1..n] of real; В:array[1..100] of integer;
Першим описаний масив, до складу якого входять 100 дійсних чисел, а другим — масив із 100 цілих чисел. Крім того, масив можна описати за допомогою опису відповідного типу.
Формат опису (2 варіант):
Туре
<ім'я типу> = array [<розмірність>] of <базовий тип елементів>;
Var
<ім'я масиву> : <ім'я типу>;
Приклад:
Туре
Massiv = array [1..20] of longint;
Var M: Massiv;
Зверніть увагу на те, що значень елементів у масиві не обов'язково буде стільки, скільки ми їх оголосили, але запам'ятайте, що значень не може бути більше. Звертання до елементу масиву:
[<ім'я масиву> <йоію_індекс>]
наприклад:
М(6] — шостий елемент масиву М;
А[10] — десятий елемент масиву А;
В [і] — і-тий елемент масиву В.
Для роботи з масивом необхідно використовувати будь-який оператор повторення, тому що кожна дія з його елементами виконується однаково. Мова Паскаль не має засобів введення-виведення усіх елементів масиву водночас, тому введення і виведення значень робиться послідовно.
Методи заповнення одновимірного масиву:
1) за формулою:
for i:=1 to n do M[i] :=і*і-10 {або будь-яка інша формула};
2) з клавіатури:
for i:=1 to n do
Begin
write (' Введіть М['і,'] : '); readln(M[i]); end;
3) випадково (генератором випадкових чисел) із проміжку [А, В]:
