Важливими категоріями національної економіки є сукупний попит і сукупна пропозиція.
Сукупний попит [AD – від англ. “aggregate demand” – сукупний (агрегований) попит] - це загальна (сумарна) кількість товарів і послуг в країні, яку здатні придбати покупці за кожного можливого рівня цін за певний проміжок часу (рік, квартал тощо). Ринок не реагує на потреби, які не підкріплені відповідними грошовими засобами, тобто попит на обсяг національного виробництва має бути платоспроможним.
Сукупний попит має певну структуру, є важливим показником, який характеризує рівень розвиненості економіки країни і добробуту її громадян. Чим менша питома вага в попиті витрат на продукти харчування, тим вищі ступінь насичення вторинними потребами і розвиненість економіки в цілому. І, навпаки, переважання в структурі попиту витрат на харчування і непродовольчі товари повсякденного побуту є ознакою примітивного споживання і виробництва.
Структура сукупного попиту складається зі споживчих витрат населення (С ), приватних інвестицій в державну економіку ( І ), державних закупівель товарів і послуг (G), чистого експорту (NX).
Споживання (С) - сумарні витрати населення на закупівлю споживчих товарів і послуг.
Валові інвестиції (Ig) - це приватні закупки будівель і споруд, обладнання, нагромадження товарно-матеріальних запасів, а також амортизація основного капіталу за даний період.
Державні закупівлі товарів і послуг (G) - операції по закупівлі урядом засобів виробництва для державних підприємств, а також оплата праці робітників бюджетної сфери.
Чистий експорт (Nх) - різниця між вартістю експорту й імпорту.
Отже, перелічені складові сукупного попиту (AD) показують ринкову вартість річного загального споживання:
AD = C + Ig + G + Nx
Сформульований в умовах мікроекономіки закон попиту діє і на макроекономічному рівні. Тут так само між рівнем цін і обсягом реального ВВП виявляється зворотна залежність, тобто функція AD є спадною. Наочно ця залежність відображена на графіку, де крива сукупного попиту відхиляється вниз і вправо, тобто так само, як і крива індивідуального попиту.
Мал. Крива сукупного попиту
Основними параметрами моделі сукупного попиту є рівень цін, який відкладається по вертикальній осі (незалежна змінна), і сукупний обсяг виробництва (функція), що позначається по горизонтальній осі і змінюється разом зі зміною рівня доходів при рухові вздовж кривої сукупного попиту.
Зворотній, спадний характер кривої сукупного попиту пояснюється, перш за все, дією трьох ефектів (цінові чинники): процентної ставки, багатства та імпортних закупок:
Ефект процентної ставки. В кожний даний період часу в національній економіці обертається певна кількість грошей. Її обсяги (грошова маса М) залежать від розміру фактично реалізованого національного продукту і цін на нього. Із зростанням рівня цін знижується рівноважний рівень попиту через зменшення реальної грошової маси в обігу, що приводить до зростання процентних ставок і скорочення сукупних витрат.Висока процентна ставка буде стримувати людей купляти дорогі споживчі товари (будинки, автомобілі і т. д.) в кредит. Отже, високий рівень цін сприяє збільшенню попиту на гроші і підвищенню процентної ставки, скорочуючи попит на реальний обсяг національного продукту.
Ефект багатства. Підвищення рівня цін приводить до зменшення реальної вартості грошових збережень людей, їх купівельної спроможності. Особливо це стосується накопичень активів з фіксованою грошовою вартістю – строкових рахунків і облігацій, які має населення. Ставши внаслідок цього біднішими, домогосподарства зменшать свої витрати. Інакше буде при зниженні рівня цін. Тут реальна вартість, або купівельна спроможність, матеріальних цінностей і витрати людей будуть зростати.
Ефект імпортних закупівель характеризує залежність обсягів експорту й імпорту від співвідношення цін в країні і за її межами. Якщо рівень цін на товари вітчизняного виробника вищий від цін на товари іноземного постачальника, то покупці будуть віддавати перевагу імпортному товару. І, навпаки, якщо рівень цін в країні нижчий, ніж за її межами, то переважно буде куплятися товар вітчизняного виробника. Підвищення рівня цін в країні означає скорочення експорту і збільшення імпорту. Отже, при підвищенні рівня цін ефект імпортних закупок виявляється в зменшенні сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги. І, навпаки, при зменшенні цін виявляється збільшення чистого експорту в сукупному попиті країни.
Повного уявлення про характер кривої сукупного попиту можна досягнути на основі комплексного аналізу як цінових, так і нецінових чинників, що на нього впливають. Такий аналіз дозволив виявити їх визначальну роль в наданні кривій попиту від’ємного характеру. Загальний рівень цін, його коливання виступають головною причиною зміни величини сукупного попиту.
Нецінові чинники сукупного попиту, які зміщують криву сукупного попиту:
1. Зміни в споживчих витратах:
а) добробут споживача;
б) очікування споживача;
в) заборгованість споживача;
г) податки.
2. Зміни в інвестиційних витратах:
а) процентні ставки;
б) очікувані прибутки від інвестицій;
в) податки з підприємств;
г) технологія;
д) надлишкові потужності.
3. Зміни в державних витратах.
4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту:
а) національний дохід в іноземних державах;
б) валютні курси.
Сукупна пропозиція (AS – від англ. аggregate supply – сукупна пропозиція) - загальна кількість товарів і послуг, яка може бути вироблена і запропонована до продажу у відповідності з рівнем цін, що склався. Сукупна пропозиція дорівнює реальному валовому внутрішньому продукту. Вона залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки і рівня витрат.
Залежність між сукупною пропозицією і рівнем цін – пряма: зі зростанням цін зростає і пропозиція. Це означає, що на макрорівні зберігається закономірність між ринковою ціною і пропозицією товару, що існує на рівні мікроекономіки.
У макроекономічній науці немає єдиної думки стосовно природи і форми кривої сукупної пропозиції. В залежності від того, як рівень цін впливає на сукупну пропозицію, виділяють дві моделі: класичну і кейнсіанську.
Класична модель описує криву сукупної пропозиції в довгостроковому періоді. Кількість виробленої продукції тут пов’язується лише із затратами праці і капіталу, а також існуючою технологією. Оскільки обсяг виробництва в цій моделі не залежить від рівня цін, крива сукупної пропозиції є вертикальною лінією (AS ) лінія. Інакше кажучи, крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді відображена вертикальною лінією тому, що обсяг національного продукту, який пропонується для продажу, визначається наявними капіталом, працею і технологією і не залежить від змін рівня цін.
Кейнсіанська модель описує криву сукупної пропозиції в короткостроковому періоді. В ньому ціни на деякі товари виявляються негнучкими і тому не пристосовуються до змін попиту. В результаті негнучкості цін крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є не вертикальною, а горизонтальною лінією.
Негнучкість рівня цін Дж.Кейнс пов’язував з тим, що ресурси в економіці недовикористовуються. Якщо виробництво здійснюється при значних недовикористаних ресурсах, то його збільшення не пов’язане із зростанням середніх витрат на виробництво і, отже, не спричиняє підвищення рівня цін. Так само відбувається, коли в країні спостерігаються значна недовантаженість виробничих потужностей і велика кількість безробітних. Їх залучення у виробництво не приведе до зростання витрат на придбання додаткових ресурсів. Оскільки рівень цін не змінюється при виробництві потрібної кількості національного продукту, то крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді має вигляд горизонтальної лінії .
При з’єднанні графіків кривої сукупної пропозиції в довгостроковому і короткостроковому періодах можна отримати єдину криву сукупної пропозиції ( AS) , яка має такий вигляд. Кейнсіанський та класичний відрізки з’єднуються проміжним (висхідним) відрізком, який показує показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, кола збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін
Єдина крива сукупної пропозиції показує реальний обсяг національного виробництва, який буде при різних рівнях цін. Вона складається із двох відрізків: горизонтального (кейнсіанського), коли національний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним, і вертикального (класичного), коли національний продукт залишається постійним на рівні повної зайнятості (мінімальний сталий рівень безробіття), а рівень цін змінюється.
Нецінові чинники сукупної пропозиції, які зміщують криву сукупної пропозиції
1. Зміна цін на ресурси:
а) наявність внутрішніх ресурсів:
- земля (природні ресурси);
- трудові ресурси;
- капітал;
- підприємницькі здібності;
б) ціни на імпортні ресурси;
в) панування на ринку.
2. Зміни в продуктивності.
3. Зміни правових норм:
а) податки з підприємств і субсидії;
б) державне регулювання.
Цінові фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції:
1. Зміна процентної ставки.
2. Зміна рівня цін.
Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді економічна рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни.
Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції.
Довгострокова рівновага означає, що кількість товару яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.
Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.
