Товарний світ стихійно виділив із свого середовища 1 товар, споживна вартість якого стала виконувати роль форми вартості всіх товарів, тобто з’явився загальний еквівалент. Роль загального еквівалента виконував то один товар то інший – скот, зерно, хутро. Розвиток цієї форми вартості привело до появи –
Грошової форми вартості.
Загальна форма вартості перетворилась у грошову форму вартості, коли загальний еквівалентна форма міцно зрослась з натуральною формою одного товару – золота. Роль загального еквівалента стала його суспільною монополією.
Х тов. А
У тов. В
Z тов. С = 1 г золота
V тов. D
………..
Природні властивості благородних металів добре узгоджуються із суспільними функціями грошей: 1) однорідність – основа вартості – абстрактний труд якісно однорідний; 2) можливість ділити на дрібні частини – можливо вимірювати кількість абстрактного труда; 3) портативність – невеликі кількості золота мають велику вартість; 4) добре зберігаються, не псуються.
Ці обставини пояснюють, чому за золотом затвердилась роль загального еквівалента, але не пояснюють, чому взагалі з’явились гроші (причина – розвиток товарного виробництва та його протиріч).
Питання.
Гроші – це товар, що стихійно виділився із світу товарів і виконуючий специфічну суспільну функцію загального еквівалента (здатний обмінюватись на будь-який товар).
Внутрішнє протиріччя товару між споживною вартістю і вартістю, що проявляється в міновому відношенні, отримує розв’язування шляхом роздвоєння на два полюси: на одному полюсі – гроші, що виражають вартість всіх товарів, на другому полюсі – всі інші товари.
Золото як усякий товар має споживну вартість (прикраси, зуби, технічне використання – в комп’ютерах) і вартість (визначається суспільно необхідним абстрактним трудом на здобуття золота). Окрім звичайної споживної вартості золото в якості грошей має додаткову споживну вартість – здатність безпосередньо обмінюватись на будь-який товар. Це не природна, а суспільна властивість золота (Робінзон Даніеля Дефо).
Маркс дослідив 5 функцій грошей: 1) гроші як міра вартості; 2) гроші як засіб обігу; 3) гроші як засіб створення скарбу і засіб накопичення; 4) гроші як засіб платежу; 5) гроші як світові гроші.
Головна функція – гроші як міра вартості. Її сутність полягає в тому, що вартість всіх товарів виражається в золоті, в грошах. Гроші доставляють товарному світу матеріал для виразу вартості. Цю функцію гроші виконують як ідеальні гроші, тобто уявно представлені гроші.
Ціна– це вартість товару, що виражається в грошах (грошеве вираження вартості товару).
Маркс писав, що ціни – це закохані погляди товарів на гроші.
Щоб виразити вартість товарів не тільки якісно, але і кількісно, гроші й самі повинні кількісно вимірюватись. Це протягом довгого часу здійснювалось шляхом встановлення масштабу цін.
Масштаб цін – це кількість золота або срібла, що прийняте в країні за грошову одиницю та її кратні частини. Цією грошовою одиницею можливо було виміряти будь-яку кількість золота, що виражає ціну товару.
Золото оберталось у вигляді злитків і монет – грошових знаків, що вироблені з металу, - в докапіталістичних способах виробництва і при золотому стандарті в період капіталізму (грошова система, що базувалась на золоті в якості основного грошового металу). При золотому стандарті гроші з інших металів і кредитно-паперові гроші вільно обмінювались на золоті гроші по номіналу (найменування грошей, означена на них вартість).
В результаті світової економічної кризи 1929-1933 рр. Відбувся розпад золотого стандарту як системи внутрішнього грошового обігу. В міжнародних валютних відношеннях до 1971 р. існував золотодоларовий стандарт – США обмінювали іншим країнам долари на золоті злитки. В 1978 р. Міжнародний валютний фонд (> 150 країн) перестав фіксувати золотий зміст всіх грошових одиниць країн – членів фонду, тобто відбувся офіційний розрив валютної системи з золотом як грошовим металом.
Нові явища в економіці по-різному пояснюються економістами, відбувається наукова дискусія. Деякі економісти відстоюють “золоту” концепцію, вважають, що золото залишається грошовим товаром, інші – відстоюють “анти золоту” концепцію, вважають, що золото вже не грошовий товар. Причому прибічники другого підходу намагаються пояснити нові явища або на основі теорії грошей Маркса, або вважають її застарілою.
Гроші як засіб обігу. Гроші виступають посередником в обігу товарів: Т – Г – Т.
Для виконання цієї функції потрібні реальні гроші. Коли гроші починають виконувати функцію посередника в обміні товарів, то простий безпосередній обмін товарів (бартерна угода) Т –Т перетворюється в процес товарного обігу Т – Г – Т.Оскільки продаж і купівля відриваються один від одного (можна продати і нічого не купити), остільки із цієї функції грошей витікає формальна, абстрактна можливість економічних криз (ланцюг пов’язаних між собою виробників може не продати свої продукти праці і не відновить виробництво).
Гроші виконують функцію засобу обігу швидкоплинно, не є самоціллю, тому можна замінити повноцінні гроші їх символами – паперовими грошима, що практично не мають вартості. Паперові гроші успішно виконують функцію засобу обігу, якщо держава гарантує їх суспільну значимість і вони забезпечені товарами, дорогоцінними металами. Якщо темп зростання грошової маси перевищує темп зростання товарної маси, то буде інфляція.
Інфляція (від лат. здуття) – переповнення сфери обігу надлишковими грошовими знаками понад реальних потреб господарства і їх знецінення по відношенню до товарів, в тому числі до золота.
Розрізнюють відкриту інфляцію, що проявляється в зростанні рівня цін (в Україні – біля 11% на рік), і скриту або придавлену інфляцію (в командній економіці ціни встановлювала держава, вони були стабільними але із-за дефіцитів товарів гроші знецінювались, в сучасній Україні така інфляція проявляється при затримці виплат зарплати, пенсій, різних видів допомоги, а також у штучно занижених рівнях цих виплат відносно вартості робочої сили, прожиткового мінімуму).
