русс | укр

Языки программирования

ПаскальСиАссемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование

Все о программировании


Linux Unix Алгоритмические языки Аналоговые и гибридные вычислительные устройства Архитектура микроконтроллеров Введение в разработку распределенных информационных систем Введение в численные методы Дискретная математика Информационное обслуживание пользователей Информация и моделирование в управлении производством Компьютерная графика Математическое и компьютерное моделирование Моделирование Нейрокомпьютеры Проектирование программ диагностики компьютерных систем и сетей Проектирование системных программ Системы счисления Теория статистики Теория оптимизации Уроки AutoCAD 3D Уроки базы данных Access Уроки Orcad Цифровые автоматы Шпаргалки по компьютеру Шпаргалки по программированию Экспертные системы Элементы теории информации

Приклади.


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 852; Нарушение авторских прав


Доцент Чередниченко Г.А.

Тема 2. Товарне виробництво. Товар і гроші.

1. Сутність та рівні розвитку товарного виробництва.

2. Товар та його властивості: споживна вартість і вартість.

3. Двоїстий характер праці, що втілений в товарі.

4. Величина вартості товару.

5. Розвиток форми вартості і виникнення грошей.

6. Сутність грошей і їх функції.

7. Закон вартості.

8. Товарний фетишизм.

 

Питання.

Відомі дві основні форми господарства – натуральне і товарне господарства.

Натуральне господарство було типовим для докапіталістичних способів виробництва – первіснообщинного, рабовласницького і феодального способів виробництва. У сучасному світі натуральне господарство є значною часткою господарства слаборозвинених країн, а також існує в якості пережитку і в більш розвинутих країнах (Україна).

Натуральне господарство– такий тип господарства, в якому продукти праці виробляються лише для задоволення власних потреб виробників, виробництво відбувається у відповідності із потребами, що відомі членам господарської одиниці (общини, родини, рабовласницького господарства, феодального князівства) ще до початку виробництва і кожний виробник отримує конкретне завдання по задоволенню суспільної потреби, його конкретна праця вже в процесі її виконання безпосередньо виступає як частка суспільної праці, як безпосередньо суспільний труд, а продукт праці поступає у споживання шляхом прямого розподілу.

При натуральному господарстві суспільство складалось з маси однорідних господарських одиниць – селянських общин, селянських сімей, рабовласницьких латифундій, феодальних маєтків – і кожна така одиниця виконувала всі види господарчої діяльності, починаючи з добування різних видів сировини і закінчуючи підготовкою продукції до споживання.

Розповсюдження натурального господарства в докапіталістичних способах виробництва пояснювалось низьким розвитком продуктивних сил і суспільного розподілу праці.



Суспільний розподіл праці – це відокремлення різних видів трудової діяльності.

Треба розрізнювати розподіл праці у суспільстві і на підприємстві.

У суспільстві розподіл праці відбувається по родам діяльності (промисловість, сільське господарство…), по групам галузей (добувна чи обробна промисловість, тваринництво, рослинництво…), по окремим галузям (вугільна, машинобудівна, харчова, птахівництво…).

З історії людства відомі три крупних етапи у розвитку суспільного розподілу праці – відокремлення скотарства від землеробства, відокремлення ремісництва від землеробства, відокремлення торгівлі в особливий вид діяльності.

У межах промислового підприємства праця розподіляється в залежності від технології виробництва і організації управління: по професіям, спеціальностям, по цехам і дільницям основного та допоміжного виробництва, по відділам та службам.

В умовах товарного виробництва продукти праці призначаються до обміну і задоволення потреб людей, які не входять в господарчу одиницю, що створює продукти.

Умовою виникнення товарного виробництває суспільний розподіл праці, що має такі риси як спеціалізація та економічна відокремленість виробників.

Товарне виробництво – це така організація суспільного господарства, коли продукти виробляються економічно відокремленими виробниками, які спеціалізуються на випуску одного якогось продукту, і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів, що приймають форму товарів.

Економічне відокремлення виробників означає: 1) відокремлення факторів виробництва кожного виробничого осередку – засобів виробництва і робітників; засоби виробництва є приватною власністю суб’єкта, який господарює; 2) відновлення виробництва в кожному виробничому осередку за рахунок коштів, що отримали від реалізації своєї продукції; 3) здійснення суспільних зв’язків між виробниками через речі, шляхом обміну продуктами праці як товарами, відсутність узгодження дій людей в масштабах суспільства; 4) переслідування кожним виробником свого приватного економічного інтересу (його відтворення і прогресування як товаровиробника).

Економічний інтерес об’єктивна форма прояву виробничих відносин, що відбиває об`єктивну необхідність у задоволені економічних потреб суб’єктів цих відносин. Коли людина усвідомила свій економічний інтерес, тоді він стає мотивом, стимулом до діяльності.

Товарне виробництво пройшло 2 рівня розвитку: просте товарне виробництво і капіталістичне товарне виробництво.

Просте товарне виробництво існує в умовах різних способів виробництва, починаючи з періоду розкладання первіснообщинного устрою. Воно займає підпорядковане положення по відношенню до пануючих виробничих відносин (рабовласницьких, феодальних).

Просте товарне виробництвобазується на приватній власності дрібних товаровиробників на засоби виробництва і результати їх особистої праці. Нема експлуатації – працює власник засобів виробництва і члени його родини.

Капіталістичне товарне виробництво – найбільш розвинута система товарного виробництва, не тільки продукти праці, але й здібність людини до праці (робоча сила) – стає товаром. Товарне виробництво при капіталізмі набуває всеохоплюючий характер. Спостерігається експлуатація найманих робітників капіталістами, які є приватними власниками засобів виробництва і результатів найманої праці.

Головна відмінність капіталістичного товарного виробництва від простого товарного виробництва: перетворення робочої сили в товар, експлуатація найманих робітників.

2 питання.

Товар– продукт труда, що здатний задовольнити якусь потребу людини, і призначений для обміну.

Розглядаючи товар, Маркс за видимістю цього явища розкриває його сутність.

Видимість: товар, з одного боку виступає як споживна вартість, а з другого боку, як мінова вартість.

Споживна вартість – це корисність продукту праці, його здатність задовольняти потреби людини в якості предмета споживання або засобу виробництва.

Споживна вартість обумовлена природними якостями продукту (фізичними, хімічними), а також якостями, що він отримав в результаті праці.

Товар має суспільну споживну вартість, тобто для інших людей, а не для самого виробника, окрім того, вона надходить у споживання через ринок, шляхом купівлі-продажу.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватись в певних пропорціях на інші товари. Х тов. А = У тов. В.

Оскільки товари прирівнюються і обмінюються, остільки їм притаманне щось спільне, на основі чого можливо визначити їх кількісні співвідношення. Цим спільним не може бути споживна вартість, тому що в якості споживних вартостей товари різнорідні, їх неможливо порівнювати. Загальним є те, що всі товари – продукти труда, результати використання робочої сили , незалежно від її фахових особливостей, тобто результат абстрактного труда (абстракція – відволікання, в даному випадку ми відволікаємося від професійної специфіки праці).

Те спільне, що відображається в міновому відношенні товарів є матеріалізований в них абстрактний людський труд, тобто вартість.

Маркс показав, що за міновою вартістю приховується вартість, таким чином він перейшов від видимості явищ до сутності, до внутрішньої властивості товару.

У товара 2 властивості: споживна вартість і вартість. Мінова вартість – це не самостійна властивість товару, а форма прояву вартості.

Вартість – це не природна властивість товару, тому на відміну від споживної вартості її неможливо виявити за допомогою органів почуттів.

Вартість– суспільна властивість товару, що притаманна продукту труда лише в умовах товарного виробництва, тому вона проявляється в суспільному відношенні – у міновому відношенні, тільки через мінову вартість.

2 властивості товару створюють суперечливу єдність. Споживна вартість є матеріальним носієм вартості, “тілом, в якому живе вартісна душа товару”, без споживної вартості, корисності продукт труда не може мати вартості. З іншого боку, споживна вартість товару може бути використана лише після реалізації її вартості в процесі обміну.

У той же час споживна вартість і вартість – протилежні властивості товару: як споживні вартості товари якісно різнорідні і якісно не вимірювані, а як вартості вони якісно однорідні і кількісно вимірювані. Одна й та ж людина не може використати товар і як споживну вартість і як вартість. Виробником товар використовується як вартість, а споживачем – як споживна вартість.

Споживна вартість і вартість товару взаємозв’язані, передбачають одне одного і заперечують одне одного, це – єдність протилежностей.

Питання.

Дві властивості товару обумовлені двоїстим характером праці товаровиробника, що втілена в товарі. Це – відкриття Маркса.

Труд товаровиробників одночасно і конкретний, і абстрактний.

Конкретний трудце труд, що здійснюється в певній корисній формі, і створює споживчу вартість товару.

Різні види конкретного труда розрізнюються по засобам і предметам праці, по характеру трудових операцій, по цілям і результатам.

Якщо абстрагуватись від конкретних видів праці, то в труді залишиться тільки одне спільне – він є витрачання робочої сили у фізіологічному сенсі (енергії, м’язів, нервів).

Суспільний труд, незалежно від його конкретної форми називається абстрактним трудом, він є джерелом вартості.

Абстрактний труд характеризують 2 моменти:

1) це матеріальне явище, реальна витрата робочої сили у фізіологічному сенсі;

2) це суспільне і історичне явище. Витрата робочої сили у фізіологічному сенсі була й буде у будь-якому суспільстві, але форму абстрактного труда вона набуває тільки в умовах товарного виробництва, де спеціалізація і відокремленість виробників обумовлюють необхідність обміну продуктами, а, отже, їх прирівнювання. Цього нема в умовах натурального господарства, де праця в її конкретній формі доказує свою суспільну значущість. Конкретний труд існує при всіх формах господарства, а роздвоєння труда на конкретний і абстрактний - це специфіка товарного господарства.

 

Двоїста природа труда товаровиробників – конкретний і абстрактний труд - є наслідком основного протиріччя простого товарного виробництва – протиріччя між приватним і суспільним характером труда товаровиробників.

В процесі виробництва труд товаровиробників одночасно є безпосередньо приватним і скрито суспільним.

Безпосередньо приватний труд– труд економічно відокремлених, роз’єднаних приватною власністю виробників, які заздалегідь, до обміну не знають чи будуть комусь потрібні продукти їх праці (що виробляти, скільки, як – це їх приватна справа).

Скрито суспільний характер труда означає, що його суспільний характер в процесі виробництва не проявляється, він виявляється лише в процесі обміну товарів.

Скрито суспільний характер труда товаровиробників пов’язаний з його включенням у суспільний розподіл праці, спеціалізацією на випуску окремих товарів. Товаровиробник намагається задовольнити суспільну потребу, а задоволення його потреб залежить від праці інших товаровиробників. В умовах товарного господарства прояв суспільного характеру праці окремого виробника, тобто визнання його суспільної значущості , визнання цього труда в якості частини сукупної суспільної праці відбувається в акті обміну одного товару на інший на ринку.

Обмін передбачає прирівнювання товарів, а отже вияв затрат робочої сили в фізіологічному сенсі, абстрактного труда, що був втілений у товарі. Абстрактний труд – специфічна форма суспільного труда в умовах товарного виробництва. Абстрактний труд і вартість є засобом встановлення зв’язку між відокремленими виробниками.

Питання.

Кожний виробник витрачає на створення товару індивідуальний робочий час або індивідуальні витрати труда. Цей час або затрати можуть співпадати або не співпадати з суспільно необхідним робочим часом (СНРЧ) або суспільно необхідними витратами труда (СНВТ), які визначають величину суспільної вартості товару.

СНРЧ характеризують 3 моменти:

1) СНРЧ – робочий час який потрібний для виготовлення будь-якої споживної вартості при суспільно нормальних умовах виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні умілості і інтенсивності праці. Це типовий час, який витрачають на виробництво основної маси даного товару. Він представляє собою середньо зважену величину, що враховує питому вагу різних категорій підприємств у виробництві певного товару. СНРЧ може співпадати або не співпадати з індивідуальним робочим часом окремих виробників. Приклад.

2) СНРЧ – це час відтворення товару в сучасних умовах – в ринкових цінах будуть враховуватись і компенсуватись лише сучасні типові витрати на товар, а не ті, що були типовими місяць чи рік тому.

3) СНРЧ, що був витрачений окремим виробником – це частина загальної суми часу, необхідного для задоволення певної суспільної потреби. Виробник може витратити типовий час на товар, але якщо галузь виробила надто багато такої продукції, більше ніж потреба в ній, то виробник може не продати свій продукт труда, який не буде товаром, і витрачений на виробництво час не буде СНРЧ.

СНРЧ формується об’єктивно, незалежно від волі і бажання товаровиробників через механізм ринкової конкуренції.

Конкуренція (лат. стикатись) – змагання між товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших доходів. Конкуренція – стихійний регулятор пропорцій суспільного виробництва в умовах товарного господарства.

З’ясуємо зв’язок продуктивності праці та інтенсивності праці з вартістю товарів.

Продуктивність праціздатність будь-якого конкретного труда створювати в одиницю часу певну кількість споживних вартостей (вимірюється кількістю матеріальних благ, що виробляють за одиницю часу, або кількістю робочого часу, витраченого на одиницю продукту).

Пошукове питання: які чинники, що впливають на продуктивність праці розглянув Маркс в “Капіталі” (т.23, с.48) і чи можна їх доповнити?

Інтенсивність працінапруженість праці, що визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу.

Приклади.

Висновки. 1) Вартість 1 товару зворотно пропорційна продуктивності праці (чим більша продуктивність праці, тім менша вартість 1 товару); вартість всієї маси товарів при зростанні продуктивності праці і колишньому часі праці не змінюється. 2) При зростанні інтенсивності праці понад суспільно нормальним рівнем вартість 1 товару не зміниться (визначається суспільно нормальним, середнім рівнем), а вартість всієї маси товарів зросте, тому що час понадінтенсивного труда як би більш концентрований, спресований і за 1 годину в цьому випадку створюється більше вартості, ніж за 1 годину суспільно нормального по інтенсивності труда.

Слід розрізнювати простуі складну працю. Простий труд – некваліфікований, який може виконувати без підготовки будь-яка нормальна людина (двірник). Складний труд – кваліфікований, що передбачає навчання певної спеціальності (ювелір, інженер).

Складний трудпредставляє собою піднесений в ступінь простий труд, тобто в одиницю часу він створює більшу вартість.

Прирівнювання складного труда до простого називається редукція (спрощення), вона здійснюється стихійно в ході ринкового обміну. В Україні все навпаки (“Задзеркалья”).

Визначення вартості товару: вартість – це матеріалізований у товарі абстрактний суспільно необхідний труд, це суспільне відношення між товаровиробниками по прирівнюванню речей.

5питання.

Вартість має суспільний характер, тому проявитись вона може тільки у суспільному відношенні одного товару до другого, суб’єктами відношення є товаровиробники. Сам у собі товар свою вартість виразити не може, для цього він повинен, як у дзеркало, подивитись на інший товар.

Вартісне відношення двох товарів дає найбільш просте вираження вартості даного товару.

1) Проста, одинична або випадкова форма вартості.

Х тов. А = У тов. В.

Ця форма вартості з’явилась вже в умовах розкладання первіснообщинного суспільства.

Припустимо, що тов. А виражає свою вартість у тов. В, через споживну вартість товару В. Тов. А у цьому відношенні грає активну роль, знаходиться у відносній формі вартості. Тов. В грає пасивну роль, він є матеріалом для вираження вартості тов. А, він знаходиться в еквівалентній формі.

Відносна і еквівалентна форми вартості – це начебто два полюси мінового відношення, вони нероздільні, передбачають один одного і в той же час протилежні, виключають один одного. У вартісному відношенні споживна вартість, натуральна форма тов. В стає формою вартості тов. А, або тіло тов. В стає дзеркалом вартості тов. А.

Еквівалентна форма має 3 особливості:

1) Споживна вартість товара-еквівалента є формою прояву своєї протилежності – вартості товару, що знаходиться у відносній формі вартості.

2) Конкретний труд, втілений в товарі-еквіваленті, є формою прояву своєї протилежності – абстрактного труда.

3) Приватний труд, що втілений в товарі-еквіваленті, є формою прояву своєї протилежності – суспільного труда.

Внутрішнє протиріччя товару – між споживною вартістю і вартістю має зовнішній прояв у відношенні двох товарів, в якому один товар (А) грає роль лише споживної вартості, а інший (В) – роль вартості.

По мірі розвитку товарного виробництва, суспільного розподілу праці, поглиблюється основне протиріччя товарного виробництва між суспільним і приватним трудом, що обумовлює розвиток форми вартості.

2) Повна або розгорнута форма вартості.

Для неї характерна наявність безлічі еквівалентів:

Х тов. А = У тов. В, або = Z тов. С, або = V тов. D…

Суспільна природа товару і втіленої в ньому праці в повній формі вартості виражається в більшій мірі, ніж у простій формі вартості.

Недоліки цієї форми вираження вартості:

1) не закінчене відносне вираження вартості товару – з появою нових товарів ряд товарів-еквівалентів зростає; 2) з’являється безліч різних виразів вартості – відносна вартість одного товару має інше вираження ніж у будь-якого іншого товару; 3) труднощі в обміні – для його здійснення необхідний збіг потреб у власників багатьох товарів.

 

Більш розвинута форма вартості –



<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | Загальна форма вартості.


Карта сайта Карта сайта укр


Уроки php mysql Программирование

Онлайн система счисления Калькулятор онлайн обычный Инженерный калькулятор онлайн Замена русских букв на английские для вебмастеров Замена русских букв на английские

Аппаратное и программное обеспечение Графика и компьютерная сфера Интегрированная геоинформационная система Интернет Компьютер Комплектующие компьютера Лекции Методы и средства измерений неэлектрических величин Обслуживание компьютерных и периферийных устройств Операционные системы Параллельное программирование Проектирование электронных средств Периферийные устройства Полезные ресурсы для программистов Программы для программистов Статьи для программистов Cтруктура и организация данных


 


Не нашли то, что искали? Google вам в помощь!

 
 

© life-prog.ru При использовании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.

Генерация страницы за: 0.007 сек.