Основні теоретичні положення теМИ

Розділ 6

Ціноутворення в енергетиці

Контрольні ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1 У чому полягає сутність категорії «ціна» в умовах ринкової економіки для підприємства?

2 Яким є порядок установлення ціни на рівні підприємства?

3 Охарактеризуйте види цін за рівнем формування.

4 Охарактеризуйте види цін за специфікою.

5 Охарактеризуйте види цін за ступенем впливу на них держави.

6 Охарактеризуйте сучасні основні тенденції та механізми формування цін на основні види паливно-енергетичних ресурсів: нафту, вугілля, природний газ.

7 Які підходи існують до встановлення цін на природний газ? Поясніть сутність кожного.

8 Розкрийте особливості формування цін на природний газ в Україні.

9 Охарактеризуйте основні функції тарифів на електроенергію.

10 Які існують основні концепції формування тарифних ставок?

11 Охарактеризуйте показники для розрахунку тарифних ставок.

12 Охарактеризуйте види тарифів на електроенергію.

13 Розкрийте сутність тарифних систем.

14 Охарактеризуйте тарифи на електроенергію в Україні.

15 Розкрийте поняття прибутку, його складових.

16 Охарактеризуйте види прибутку.

17 Які фактори впливають на величину прибутку?

18 Що таке рентабельність? Охарактеризуйте її види.

основні теоретичні положення теМИ

Ціна – це економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити товар. Для нормальної роботи ціна повинна перевищувати витрати з виробництва і реалізації товарів, але бути меншою від сумарного ефекту, що одержує споживач. Види цін та їх характеристика подані в табл. 6.1.

Формування цін на паливно-енергетичні ресурси відбувається під впливом таких факторів (табл. 6.2).

Формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів здійснюється відповідно до двох базових підходів:

– ринкового (формується на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування);

– собівартісного (ґрунтується на визначенні ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок).

Відшкодування усіх видів витрат продавця з покупцем забезпечує комплексний підхід до формування цін на газ. Ще один підхід – експертний розрахунок цін на газ – передбачає розрахунок ціни газу, виходячи із структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями, при цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні – види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативне паливо, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо.

Таблиця 6.1. – Види цін

Таблиця 6.2. – Фактори впливу на формування цін паливно-енергетичних ресурсів

Формування цін на газ для українських споживачів здійснюється, виходячи із закупівельної ціни газу, залежно від його походження – власного видобутку або імпорту, а також залежить від витрат компанії на транспортування та постачання. Ціни на газ в Україні достатньо чітко відрізняються за категоріями споживачів: населення; бюджетні організації та установи; підприємства комунальної енергетики та котельні промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для населення, бюджетних установ та організацій; електростанції; інші суб’єкти господарської діяльності; технологічні потреби підприємств національної акціонерної компанії (НАК) „Нафтогаз України”.

Основними функціями тарифів на електроенергію необхідно вважати:

1) відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, а також одержання справедливого прибутку енергопостачальними компаніями;

2) стимулювання споживачів до режимів електроспоживання в інтересах роботи енергосистеми;

3) забезпечення охорони навколишнього середовища і створення умов для поліпшення екологічного становища;

4) стимулювання споживача до участі в зниженні дефіциту потужності в енергосистемі;

5) стимулювання енергозбереження у споживача.

У промислово розвинених країнах широко застосовуються 3 основні концепції формування тарифних ставок.

1 Тариф розраховується, виходячи з необхідного доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання певного прибутку.

2 На основі розрахунку короткочасних граничних (маржинальних) витрат установлюються диференційовані за часом тарифи (добові, сезонні), які відбивають зміну навантаження і пов'язаних з цим витрат енергокомпаній на маневрування.

3 Ціна на електроенергію встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей.

Найбільш важливими показниками для розрахунку тарифних ставок є: обсяг споживання електроенергії; потужність устаткування, що приєднується; участь споживача у максимальному використанні потужності енергосистеми; характер використання потужності у часі (базова або пікова); кількість годин використання навантаження; безупинне або дискретне електроспоживання; рівень напруги (до чи більше 1000 В), на якому одержують електроенергію споживачі тощо.

До основних видів тарифів на електроенергію належать: добові; сезонні; за категоріями споживачів; за надійністю електропостачання; соціально-орієнтовані. Основні тарифні системи, що використовуються в більшості країн, подані в табл. 6.3.

Прибуток– це різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками. Систематизація основних видів прибутку наведена в табл. 6.4.

Фактори, що впливають на одержання прибутку, класифікують таким чином:

– зовнішні, щоне залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій);

– внутрішні, що поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і якісні показники використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть поділятися на екстенсивні й інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін. Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його якостей, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу тощо. До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

Таблиця 6.3. – Системи тарифів на електроенергію

Система	Характеристика
Одноставкова	застосовується у побуті та частково у промисловому секторі і передбачає встановлення єдиної постійної ставки за 1 кВт·год використаної електроенергії за одиницю часу незалежно від обсягу спожитої енергії тощо
Двоставкова	використовується як для побутових, так і для промислових споживачів і передбачає існування двох ставок: основної (залежить від величини приєднаної потужності), додаткової (забезпечує оплату фактично спожитої електроенергії). Постійна складова двоставкового тарифу розраховується за формулою: , де Сел­ – собівартість 1 кВт·год енергії; Взмпр – змінні витрати, тобто витрати, пропорційні розміру вироблюваної енергії; Впост – постійні витрати, зокрема амортизаційні відрахування, витати на ремонт та інші, які залежать від встановленої потужності; Твик – кількість годин використання встановленої потужності; а сам двоставковий тариф за спожиту 1 кВт·год енергії (Ц) за формулою , де Цтр – тариф за 1 кВ·А трансформаторів у споживача, к./(кВ·А)·год; Твик – кількість годин використання трансформаторів у споживача; Qспож – кількість спожитої енергії, облікованої лічильником споживача; ц – ставка за кожну спожиту 1 кВт·год, обліковану лічильником
Триставкова	споживач сплачує за загальний обсяг використаної електроенергії, за її споживання під час пікових навантажень енергосистеми і за приєднану потужність

Таблиця 6.4. – Систематизація основних видів прибутку

Продовження табл. 6.4.

Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості щодо певної бази. До показників рентабельності належать:

1) рентабельність виробництва, що обчислюється за формулою

Р = П / (ОФ + НОС) × 100,(6.1)

де Р – рівень рентабельності виробництва, %; П – сума валового прибутку, грн.;

2) рентабельність продукції за собівартістю та ціною, що обчислюється відповідно за формулами:

Р = П / С_п × 100 та Р = П / Ц_п × 100, (6.2)

де Р – рентабельність продукції, %; П – валовий прибуток підприємства, грн; С_п – повна собівартість реалізованої продукції, грн; Ц_п – обсяг реалізованої продукції у відповідних цінах (за мінусом ПДВ, акцизів), грн.

Завдання для розв’язання

1 Визначити прибуток від реалізації продукції енергетичного підприємства, якщо обсяг реалізованої продукції за рік у гуртових цінах склав 458,95 млн грн, а витрати на виробництво і реалізацію продукції – 72,5% від обсягу реалізації продукції.

2 Витрати на виробництво тепла котельною склали за звітний рік 45328,8 тис. грн, витрати на транспортування тепла споживачу займали 15% від витрат на виробництво. Виторг від реалізації продукції склав 58839,5 тис. грн. За рахунок проведення заходів з енергозбереження передбачається в плановому році зменшити витрати на виробництво тепла на 2%, а витрати на транспортування скоротити до 12%. Визначити зміну рентабельності виробництва тепла.

3 Визначити рентабельність виробництва електроенергії, якщо виторг від її реалізації в звітному році склав 252,7 млн грн, витрати на виробництво і реалізацію продукції – 216,7 млн грн. Вартість виробничих фондів (основних і оборотних) за звітний період склала 137,2 млн. грн.

4 Визначити планову величину прибутку від реалізації продукції і рентабельність виробництва, якщо витрати на виробництво енергетичної продукції склали 64798 тис. грн, а витрати на реалізацію продукції – 14 % від витрат на виробництво. Виторг від реалізації продукції склав 88500,9 тис. грн. Вартість основних виробничих фондів склала 59,6 млн грн, вартість оборотних фондів – 24 % від вартості основних фондів.

5 Розрахувати рентабельність виробництва і продукції за підсумками роботи за рік двох електроенергетичних компаній. Проаналізувати фактори, що впливають на рівень рентабельності виробництва і продукції:

6 Визначити зміну рентабельності виробництва, якщо на початку року собівартість енергетичної продукції становила 560 млн грн, вартість реалізованої продукції – 630 млн грн, фондомісткість продукції на початку року – 0,37. Наприкінці року обсяг реалізації підвищився на 20%, витрати зросли на 10%, фондомісткість знизилася до 0,33. Вартість обігових коштів склала 42 млн грн на початку року, а наприкінці – 46 млн грн.

7 Виробнича собівартість 1 кВт·год електроенергії за звітний рік склала 0,189 грн. Витрати з реалізації електроенергії склали 7% від виробничої собівартості. Відпускна ціна 1 кВт·год електроенергії – 0,23 грн. За рахунок впровадження заходів з енергозбереження передбачається в плановому році зменшити виробничу собівартість одиниці електроенергії на 3,7%. Визначити зміну рентабельності виробництва 1 кВт·год.

8 Визначити рівень рентабельності електроенергії та її виробництва, якщо річний план виробництва становить 248 тис. МВт, повна собівартість одиниці електроенергії – 0,19 грн, її загальна ціна – 0,24 грн, середньорічна вартість виробничих фондів – 36,5 млн грн.

9 Визначити рівень рентабельності до собівартості та рентабельність до собівартості за вирахуванням вартості використаного палива та енергії, допоміжних матеріалів за таких умов: вартість реалізованої продукції – 62 млн грн, собівартість товарної продукції 54 млн грн, величина матеріальних витрат в собівартості продукції – 45 млн грн.

10 Розрахувати додатковий дохід електричної компанії від впровадження тризонного тарифу за зонами доби, якщо обсяг енергоспоживання протягом доби такий:

6.00-11.00 – 620МВт·год;

11.00-17.00 – 500 МВт·год;

17.00-21.00 – 580 МВт·год;

21.00-6.00 – 300 МВт·год.

До впровадження тризонного тарифу єдиний тариф становив 0,24 грн/кВт·год, після впровадження тризонного тарифу оплата за спожиту електроенергію здійснюється з урахуванням таких коефіцієнтів: ніч – 0,6; день – 1; пік – 1,8.

Тести

1 Ціна – це:

a) економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити товар;

b) економічна закономірність, що полягає в узгодженні потреб продавця і покупця;

c) економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний купити, а покупець продати готовий товар.

2 Для нормальної роботи ціна повинна:

a) бути меншою за витрати з виробництва і реалізації товарів, але перевищувати сумарний ефект, що одержує споживач;

b) перевищувати витрати з виробництва і реалізації товарів, але бути меншою від сумарного ефекту, що одержує споживач;

c) перевищувати витрати з виробництва і реалізації товарів і сумарний ефект, що одержує споживач.

3 Відповідно до стадій товароруху виділяють такі види цін:

a) оптові підприємства, оптові промисловості, роздрібні;

b) базисна, скорегована;

c) вільні, регульовані, фіксовані.

4 Відповідно до ступеня незалежності цінвід впливу держави при їх формуванні розрізняють:

a) оптові підприємства, оптові промисловості, роздрібні;

b) базисна, скорегована;

c) вільні, регульовані, фіксовані.

5 За специфікою виділяють такі види ціни:

a) оптові підприємства, оптові промисловості, роздрібні;

b) базисна, скорегована;

c) вільні, регульовані, фіксовані.

6 Ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника, – це:

a) оптова (відпускна) ціна підприємства;

b) оптова (відпускна) ціна промисловості;

c) роздрібна ціна.

7 Ціна, за якою підприємства й організації-постачальники оплачують продукцію підприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) організаціям, – це:

a) оптова (відпускна) ціна підприємства;

b) оптова (відпускна) ціна промисловості;

c) роздрібна ціна.

8 Ціна, за яку товари реалізуються у роздрібній торговельній мережі населенню, – це:

a) оптова (відпускна) ціна підприємства;

b) оптова (відпускна) ціна промисловості;

c) роздрібна ціна.

9 Оптова (відпускна) ціна підприємства розраховується за формулою:

a) Ц = С/в + П + НП;

b) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб;

c) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб + Н_т.

10 Оптова (відпускна) ціна промисловості розраховується за формулою:

a) Ц = С/в + П + НП;

b) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб;

c) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб + Н_т.

11 Роздрібна ціна розраховується за формулою:

a) Ц = С/в + П + НП;

b) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб;

c) Ц = С/в + П + НП+ Н_зб + Н_т.

12 Ціни, що формуються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від державних органів, називаються:

a) вільними;

b) регульованими;

c) фіксованими.

13 Ціни, що формуються під впливом попиту та пропозиції, але при своєму формуванні перебувають під певним впливом державних органів або за допомогою прямого обмеження їх зростання чи зниження, або шляхом регламентації рентабельності, або будь-яким аналогічним методом, називаються:

a) вільними;

b) регульованими;

c) фіксованими.

14 Ціни, що встановлюються державними органами на обмежене коло товарів, називаються:

a) вільними;

b) регульованими;

c) фіксованими.

15 Ціни світового ринку нафти залежать від таких факторів:

a) кон’юнктури попиту (обсягів стратегічних запасів даного виду енергоресурсу, спекулятивних операцій посередників–дилерів), пропозиції цього енергоресурсу;

b) способу транспортування, умов місцевих ринків, коливання цін на нафту;

c) укладених довгострокових і спотових контрактів з встановленням цін на весь строк їх дії, еталонних цін на даний енергоресурс.

16 Формування цін на природний газ залежить від таких факторів:

a) кон’юнктури попиту (обсягів стратегічних запасів даного виду енергоресурсу, спекулятивних операцій посередників–дилерів), пропозиції цього енергоресурсу;

b) способу транспортування, умов місцевих ринків, коливання цін на нафту;

c) укладених довгострокових і спотових контрактів з встановленням цін на весь строк їх дії, еталонних цін на даний енергоресурс.

17 Ціна на вугілля залежить від таких факторів:

a) кон’юнктури попиту (обсягів стратегічних запасів даного виду енергоресурсу, спекулятивних операцій посередників–дилерів), пропозиції цього енергоресурсу;

b) способу транспортування, умов місцевих ринків, коливання цін на нафту;

c) укладених довгострокових і спотових контрактів з встановленням цін на весь строк їх дії, еталонних цін на даний енергоресурс.

18 Існує два базових підходи до формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів:

a) кон’юнктурний та за середніми витратами;

b) кінцевих витрат та проміжних цін;

c) ринковий та за собівартістю;

d) експертний розрахунок цін на газ і комплексний.

19 Підхід, що передбачаєформування ціни на газ на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування, називається:

a) кон’юнктурним;

b) кінцевих витрат;

c) ринковим.

20 Підхід, що передбачаєформування ціни на газ на основі визначення ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок, називається:

a) за середніми витратами;

b) проміжних цін;

c) за собівартістю.

21 Відшкодування усіх видів витрат продавця з покупцем в ціні на газ забезпечує підхід:

a) комплексний;

b) експертний розрахунок цін на газ;

c) ринковий;

d) проміжних цін.

22 Підхід, що передбачає формування ціни на газ, виходячи із структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями, а також врахування основних факторів у енергозабезпеченні (види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативне паливо, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо), називається:

a) комплексний;

b) експертний розрахунок цін на газ;

c) ринковий;

d) проміжних цін.

23 Формування цін на газ для українських споживачів здійснюється, виходячи із:

a) якості газу та середніх витрат на його видобуток, витрат компанії на транспортування та постачання газу;

b) закупівельної ціни газу, залежно від його походження (власного видобутку або імпорту), витрат компанії на транспортування та постачання газу;

c) собівартості видобутку газу, прибутку газових компаній.

24 Ціни на газ в Україні достатньо чітко відрізняються за:

a) місцем видобутку газу;

b) якістю газу;

c) категоріями споживачів;

d) стадією товароруху.

25 Найнижчі тарифи на газ в України застосовуються для:

a) населення;

b) бюджетних установ та організацій;

c) підприємств комунальної енергетики та котельних промислових підприємств;

d) електростанцій;

e) національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

26 До основних функцій тарифів на електроенергію належать:

a) відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, одержання надприбутку енергопостачальними компаніями;

b) стимулювання споживачів до режимів електроспоживання в інтересах роботи енергосистеми;

c) забезпечення охорони навколишнього середовища і створення умов для поліпшення екологічного становища;

d) стимулювання споживача до участі в підвищенні дефіциту потужності в енергосистемі;

e) стимулювання надмірних енерговитрат у споживача.

27 До основних функцій тарифів на електроенергію не належать:

a) відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, одержання надприбутку енергопостачальними компаніями;

b) стимулювання споживачів до режимів електроспоживання в інтересах роботи енергосистеми;

c) забезпечення охорони навколишнього середовища і створення умов для поліпшення екологічного становища;

d) стимулювання споживача до участі в підвищенні дефіциту потужності в енергосистемі;

e) стимулювання надмірних енерговитрат у споживача.

28 До основних концепцій формування тарифних ставок на електроенергію належать:

a) тариф розраховується, виходячи з необхідного доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання певного прибутку;

b) на основі розрахунку короткочасних граничних (маржинальних) витрат установлюються диференційовані за часом тарифи (добові, сезонні), які відбивають зміну навантаження і пов'язаних з цим витрат енергокомпаній на маневрування;

c) тариф встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей;

d) тариф встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей, та короткочасних граничних (маржинальних) витрат, що коливаються в часі;

e) тариф розраховується, виходячи з доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання надприбутку.

29 До основних концепцій формування тарифних ставок на електроенергію не належать:

a) тариф розраховується, виходячи з необхідного доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання певного прибутку;

b) на основі розрахунку короткочасних граничних (маржинальних) витрат установлюються диференційовані за часом тарифи (добові, сезонні), які відбивають зміну навантаження і пов'язаних з цим витрат енергокомпаній на маневрування;

c) тариф встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей;

d) тариф встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей, та короткочасних граничних (маржинальних) витрат, що коливаються в часі;

e) тариф розраховується, виходячи з доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання надприбутку.

30 До найбільш важливих показників для розрахунку тарифних ставок на електроенергію належать:

a) обсяг економії електроенергії;

b) потужність устаткування, що приєднується;

c) характер використання потужності у часі (базова або пікова);

d) кількість годин використання автономних джерел енергопостачання;

e) безупинне або дискретне електроспоживання.

31 Найбільш характерними для більшості розвинених країн видами тарифів на електроенергію є:

a) добові, сезонні, за категоріями споживачів, за надійністю електропостачання, соціально-орієнтовані;

b) тижневі, сезонні, за категоріями посередників, за надійністю електропостачання, економічно-орієнтовані;

c) добові, посекундні, за категоріями виробників, за надійністю електропостачання, соціально-орієнтовані.

32 Основними тарифними системами, що використовуються в більшості країн, є:

a) одноставкова, двоставкова, триставкова;

b) двоставкова, чотириставкова, шестиставкова;

c) проста, двоставкова, складна.

d) одноставкова, двоставкова, складна.

33 Тарифна система, яка, як правило, застосовується у побуті та частково у промисловому секторі та передбачає встановлення єдиної постійної ставки за одиницю обсягу використаної електроенергії, одиницю часу незалежно від обсягу спожитої енергії тощо, називається:

a) простою;

b) одноставковою;

c) двоставковою;

d) складною;

e) індивідуальною.

34 Тарифна система, яка використовується як для побутових, так і для промислових споживачів та передбачає формування основної (залежить від величини приєднаної потужності) і додаткової ставок (забезпечує оплату фактично спожитої електроенергії), називається:

a) простою;

b) одноставковою;

c) двоставковою;

d) складною;

e) індивідуальною.

35 Тарифна система, за якою споживач сплачує за загальний обсяг використаної електроенергії, за її споживання під час пікових навантажень енергосистеми і за приєднану потужність, називається:

a) складною;

b) індивідуальною;

c) двоставковою;

d) триставковою.

36 При двоставковій тарифній системі постійна складова тарифу на електроенергію розраховується за формулою:

a) ;

b) ;

c) Р = П / (ОФ + НОС) × 100.

37 Двоставковий тариф за спожиту 1 кВт·год енергії розраховується за формулою:

a) ;

b) ;

c) .

38 Різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками формує:

a) прибуток;

b) собівартість;

c) рентабельність.

39 За джерелами формування розрізняють прибуток:

a) від реалізації продукції, реалізації основних засобів та іншого майна, позареалізаційних операцій;

b) від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

c) маржинальний, балансовий (валовий), чистий.

40 За видами діяльності розрізняють прибуток:

a) від реалізації продукції, реалізації основних засобів та іншого майна, позареалізаційних операцій;

b) від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

c) маржинальний, балансовий (валовий), чистий.

41 За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють такі його види:

a) від реалізації продукції, реалізації основних засобів та іншого майна, позареалізаційних операцій;

b) від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

c) маржинальний, балансовий (валовий), чистий.

42 Різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без податку на додану вартість і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції формує прибуток від:

a) реалізації продукції;

b) реалізації основних засобів та іншого майна;

c) позареалізаційних операцій.

43 Прибуток від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю підприємства (здача майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення сум отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений у звітному році, тощо), називається прибутком від:

a) реалізації продукції;

b) реалізації основних засобів та іншого майна;

c) позареалізаційних операцій.

44 Різниця між виручкою від реалізації основних засобів, зайвого обладнання, матеріалів, комплектую­чих виробів та їх залишковою вартістю за вирахуванням видатків на реалізацію формує прибуток від:

a) реалізації продукції;

b) реалізації основних засобів та іншого майна;

c) позареалізаційних операцій.

45 Прибуток відосновного виду діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено, називається прибутком від:

a) операційної діяльності;

b) інвестиційної діяльності;

c) фінансової діяльності.

46 Прибуток від діяльності, пов’язаної із процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства, називається прибутком від:

a) операційної діяльності;

b) інвестиційної діяльності;

c) фінансової діяльності.

47 Непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах, більш вигідних, ніж середньоринкові, формує прибуток від:

a) операційної діяльності;

b) інвестиційної діяльності;

c) фінансової діяльності.

48 Прибуток, що характеризує суму чистого ­доходу від операційної діяльності (валового доходу ­підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат, називається:

a) маржинальним;

b) валовим;

c) чистим.

49 Прибуток, що характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням всіх операційних витрат: як постійних, так і змінних, називається:

a) маржинальним;

b) валовим;

c) чистим.

50 Прибуток, що характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок, називається:

a) маржинальним;

b) валовим;

c) чистим.

51 До факторів, що впливають на величину прибутку, належать:

a) зовнішні і внутрішні;

b) виробничі і позавиробничі;

c) інтенсивні і екстенсивні;

d) постійні і змінні;

e) значні і незначні.

52 Фактори, що не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку, називають:

a) зовнішніми;

b) виробничими;

c) позавиробничими;

d) інтенсивними;

e) екстенсивними.

53 Внутрішніфактори, що впливають на величину прибутку, поділяються на:

a) виробничі і позавиробничі;

b) інтенсивні і екстенсивні;

c) постійні і змінні;

d) значні і незначні.

54 Постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту належать до таких факторів, що впливають на величину прибутку:

a) виробничі;

b) позавиробничі;

c) інтенсивні;

d) екстенсивні.

55 Фактори, що впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін., називають:

a) зовнішніми;

b) виробничими;

c) позавиробничими;

d) інтенсивними;

e) екстенсивними.

56 Фактори, що впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни (підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його якостей, використання прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності обігових коштів тощо), називають:

a) зовнішніми;

b) виробничими;

c) позавиробничими;

d) інтенсивними;

e) екстенсивними.

57 Відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості щодо певної бази, називається:

a) прибутком;

b) рентабельністю;

c) інтенсифікацією.

58 Рентабельність виробництва визначається за формулою:

a) Р = П / (ОФ + НОС) ^.100;

b) Р = П / С_п ^.100;

c) Р = П / Ц_п ^.100.

59 Рентабельність продукції за собівартістю обчислюється за формулою:

a) Р = П / (ОФ + НОС) ^. 100;

b) Р = П / С_п ^. 100;

c) Р = П / Ц_п ^. 100.

60 Рентабельність продукції за ціною обчислюється за формулою:

a) Р = П / (ОФ + НОС) ^. 100;

b) Р = П / С_п ^. 100;

c) Р = П / Ц_п ^. 100.