У матричній структурі виконавці (члени проектної групи) підпорядковані як керівнику проекту, так і керівникам функціональних підрозділів. Матричний характер організаційної структури визначається перетином організаційних зв’язків. Матрична структура характерна для підприємств з наукоємною продукцією, а також для науково-дослідних та освітніх організацій.
Переваги:
- гнучкість структури;
- раціональне використання кадрового потенціалу;
- економія витрат;
- додаткове стимулювання працівників;
- підвищення якості розробок;
- зменшення навантаження на керівників вищого рівня за рахунок делегування повноважень.
Недоліки:
- складна структура підпорядкування;
- можливість загострення стосунків між керівниками різних проектів;
- труднощі пов’язані з набуттям навиків у роботі за новою програмою.
2. Згідно ринкової орієнтації:
А. Продуктова організаційна структура
Цю структуру вибирають фірми з диверсіфікованою продукцією, з тривалим життєвим циклом. Керівники функціональних підрозділів підзвітні єдиному керівнику, який відповідає за випуск і реалізацію даної продукції.
Переваги:
- чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції, яка дозволяє досягти високого рівня якості продукції;
- висока степінь відповідальності за виконану роботу;
- дух конкурентної боротьби стимулює до пошуку напрямів вдосконалення виробничо-збутової діяльності по кожному продукту.
Недоліки:
- збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції;
- негнучкість організаційної структури.
Б. Організаційна структура орієнтована на споживача
Характерна для організації, яка має великий асортимент продукції і послуг, що відповідають потребам кількох великих груп споживачів.
Переваги:
- чітка спеціалізація керівників на задоволення потреби певної групи споживачів, яка дозволяє досягти високого рівня якості продукції;
- висока степінь відповідальності за виконану роботу;
- дух конкурентної боротьби стимулює до напрямів вдосконалення виробничо-збутової діяльності для кожної групи споживачів.
Недоліки:
- збільшення витрат через можливе дублювання робіт різних видів продукції;
- негнучкість організаційної структури.
В. Територіальна організаційна структура
Характерна для організацій, діяльність яких поширюється на значні території.
Переваги:
- керівництво філіями (регіональними відділеннями) є “кузнею” управлінських кадрів;
- забезпечення досконалого знання специфіки регіону;
- підвищення відповідальності за прибутки, збитки регіональних керівників.
Недоліки:
- послаблення ролі загально корпоративного іміджу;
- можливість зростання витрат у зв’язку з дублюванням функцій;
- наявність можливостей для зловживання регіональних керівників.
Г. Комбінована організаційна структура
Поєднує в собі різні варіанти попередньо розглянутих видів організаційних структур в межах даної ознаки.
3. За ступенем гнучкості:
А. Бюрократична організаційна структура – характеризується великим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, наявністю багато чисельних норм, правил поведінки персоналу та підбору кадрів згідно трудових і професійних навиків.
Переваги:
- дана структура буде діяти ефективно у галузях або на підприємствах із усталеними умовами функціонування;
- структура визначається високим рівнем кваліфікації працюючих;
- підвищений контроль за прийняттям рішень дає можливість уникнути негативних наслідків при прийнятті нераціональних рішень.
Недоліки:
- є негнучкою;
- перебільшення значеності стандартизованих правил, процедур, норм поведінки не дають працюючим проявляти ініціативу.
Б. Адаптивна організаційна структура – це організаційна структура, яка швидко може адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
Види:
а) проектна структура – це тимчасова організаційна структура, яка створюється для розв’язання певних науково-дослідних проблем в обумовлений термін із заданим рівнем якості, не виходячи за межі встановленого кошторису.
Переваги:
- націленість на розвязання конкретних проблем і завдань;
- гнучкість структури.
Недоліки:
- необхідність залучення зовнішніх спеціалістів;
- створення умов для зростання витрат.
б) матрична
в) програмно-цільова організаційна структура формується для реалізації конкретної програми дій.
Переваги:
- гнучкість;
- забезпечення дієвості за нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища.
Недоліки:
- необхідність постійного пристосування керівництва до нових умов, цілей, завдань;
- необхідність високої кваліфікації кадрів.
г) координаційна організаційна структура – створюється з метою координації діяльності підрозділів, проектів, програм в межах однієї або кількох організацій.
Переваги:
- можливість одночасного виконання багатьох функцій, програм, проектів;
- наявність усіх умов для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Недоліки:
- можливість дублювання функцій, що призводить до зростання витрат;
- погіршення відносин між працівниками в зв’язку з між проектною конкуренцією.
д) конгломеративна організаційна структура – по мірі необхідності вона з врахуванням факторів зовнішнього середовища переходить з одного виду організаційної структури в іншу, або якщо ця організація досить велика може поєднувати в собі одночасно різні види організаційних структур.
Переваги:
- забезпечення гнучкості та економії витрат;
- тенденція до децентралізації.
Недоліки:
- складність горизонтальних і вертикальних зв’язків;
- можливе дублювання функцій.
4. За ступенем централізації:
а) Централізована організаційна структура – це така структура, в якій керівництво вищого рівня управління залишає за собою значну частину повноважень щодо прийняття стратегічних рішень.
Переваги централізації:
- полегшує контроль і координацію спеціалізованих і відносно незалежних функціональних напрямів діяльності організації;
- зменшує кількість та масштаби впливу на кінцевий результат помилкових рішень, що приймаються менш досвідченими керівниками;
- дозволяє уникнути ситуації, при якій одні відділи в організації розвиваються за рахунок інших;
- дозволяє більш ефективно використовувати ресурси;
- рішення приймає менеджер, який має уяву про роботу підприємства в цілому, має найбільш високий рівень компетентності та підготовленості;
- еокномічність;
- високий рівень узгодженості рішень.
Недоліки централізації:
- рішення приймаються менеджерами, які не завжди поінформованості про певні обставини діяльності на місцях;
- слабкі контакти з виконавцями управлінських рішень;
- значні витрати часу на процеси комунікації;
- суб’єктивна відчуженість менеджерів нижчого рівня від прийняття рішень;
- збільшення ймовірності появи помилковості прийнятих рішень через збільшення кількості осіб, які беруть участь в їх підготовці.
б) При децентралізованій структурі середньому рівню управління делегуються повноваження щодо прийняття стратегічних рішень.
Переваги децентралізації:
- у такій структурі надається право приймати рішення тому керівнику, який найближче стоїть до неї і найбільш компетентний у підходах її вирішення;
- стимулює ініціативу працюючих і дає можливість кожному відчути свою значимість в організації;
- зменшує ланковість та рівневість управління;
- створює можливості для росту молодих спеціалістів;
- прискорюється швидкість прийняття рішень;
- активна участь менеджерів усіх рівнів у підготовці рішень, підвищує їх компетенцію, професіоналізм та зацікавленість у їх реалізації.
Недоліки децентралізації:
- рішення приймаються на основі недостатньої координації дій всіх підрозділів, які задіяні в їх підготовці;
- оплата менеджерів підвищується, бо на нижчих рівнях управління будуть задіяні більш підготовлені, компетентні та висококваліфіковані спеціалісти;
- коло інтересів менеджерів звужуються і концентруються лише на роботі тільки свого підрозділу;
- виникають перешкоди для уніфікації правил та процедур роботи всіх підрозділів.
Характеристики, що визначають степінь централізації (децентралізації) організаційної структури:
- кількість рішень, що приймаються на низових рівнях управління;
- важливість рішень, що приймаються менеджерами низових рівнів управління;
- наслідки рішень, що приймаються низовими рівнями управління;
