в) надлишкова додаткова вартість та її роль у розвитку ринкового господарства.
3. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом:
а) капіталістична проста кооперація;
б) мануфактура, шляхи її виникнення і форми;
в) капіталістична фабрика.
4. Формальне і реальне підпорядкування праці капіталу.
Головне завдання цієї теми полягає в тому, щоб з'ясувати, як розвиток товарного виробництва неминуче веде до виникнення капіталізму, цього вищого ступеня товарного виробництва, і як через внутрішні протиріччя товарного виробництва відбувається перетворення робочої сили на товар і перетворення грошей у капітал.
Розглядаючи перше питання, слід зупинитися на характеристиці відмінностей простого товарного обігу та обміну в умовах капіталізму. Необхідно розуміти, що гроші, як такі, не є капіталом, та розібратись, чим відрізняються гроші та гроші як капітал. Далі необхідно з'ясувати, у чому полягає протиріччя загальної формули капіталу і які умови вирішення цього протиріччя.
З'ясувавши, що основною умовою перетворення грошей у капітал є поява на ринку особливого товару – робочої сили, необхідно розглянути умови, за яких робоча сила є товаром. При цьому слід звернути увагу на чітке розмежування категорій «робоча сила» як здатність до праці і «праця» як процес використання робочої сили, оскільки саме це розмежування дає ключ до розуміння походження додаткової вартості без порушень законів еквівалентного обміну. Далі необхідно зупинитися на характеристиці вартості і споживної вартості товару робоча сила. Розглядаючи споживну вартість товару робоча сила, необхідно звернути увагу на те, що на відміну від інших товарів, споживна вартість яких зникає в процесі споживання, робоча сила в процесі праці не лише не зникає, але і створює нову вартість, більшу, ніж вартість робочої сили. Аналіз особливостей специфічного товару робоча сила безпосередньо підводить до розуміння походження додаткової вартості.
Основою для правильного розуміння суті процесу виробництва додаткової вартості, який розглядається у наступному питанні, є вчення про подвійний характер праці, втіленої в товарі. Оскільки праця робітника носить подвійний характер, то це знаходить вираження в подвійному характері капіталістичного процесу виробництва. Своєю конкретною працею робітник створює споживну вартість і переносить вартість спожитих знарядь і предметів праці на створюваний товар, а своєю абстрактною працею робітник створює нову вартість, що включає еквівалент вартості робочої сили і додаткову вартість. Для кращого з'ясування суті виробництва додаткової вартості слід розглянути приклад, який наводиться у рекомендованих навчальних посібниках.
Далі необхідно перейти до розгляду суті капіталу. При цьому слід мати на увазі, що капітал не є сукупністю речей, хоча і виступає в матеріально-речовій формі, яка змінюється в процесі його руху. Капітал – певне суспільне відношення з приводу виробництва додаткової вартості. Суть капіталу розкривається в його діленні на постійний і змінний капітал. Слід розуміти, що в основі цього поділу лежить різна функціональна роль цих частин капіталу у створенні додаткової вартості. Постійний капітал є частиною капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва і у процесі виробництва не змінює величини своєї вартості. А змінний капітал витрачається на придбання робочої сили і у процесі виробництва створює вартість більшу, ніж вартість робочої сили, тобто додаткову вартість.
Більш конкретне уявлення про капітал як самозростаючою вартості дає кількісна характеристика додаткової вартості, яка знаходить своє вираження в її нормі та масі.
Для з'ясування способів збільшення додаткової вартості слід розглянути структуру робочого дня, визначити його фізичні і соціальні межі. Суть виробництва абсолютної додаткової вартості полягає в тому, що робочий день подовжується за межі необхідного робочого часу, величина якого об'єктивно обумовлена величиною вартості робочої сили. При незмінній величині робочого дня додаткова вартість може бути збільшена лише шляхом зменшення необхідного робочого часу. Такий спосіб виробництва додаткової вартості, що припускає підвищення продуктивності праці, називається відносною додатковою вартістю. Якщо продуктивність праці росте тільки на окремому підприємстві, то створюється надлишкова додаткова вартість, що є різницею між суспільною та індивідуальною вартістю товару.
При розгляді абсолютної і відносної додаткової вартості слід пам'ятати, що виробництво абсолютної додаткової вартості є початковим пунктом виробництва відносної додаткової вартості. У той же час методи виробництва відносної додаткової вартості, по суті, посилюють методи виробництва абсолютної додаткової вартості. Відносна додаткова вартість абсолютна, тому що вона припускає абсолютне подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу. У той же самий час, абсолютна додаткова вартість відносна, оскільки подовження робочого дня вже припускає, що розвиток продуктивності праці дозволяє обмежити необхідний робочий час тільки частиною робочого дня. Різниця між абсолютною і відносною додатковою вартістю виявляється, коли йдеться про підвищення норми додаткової вартості взагалі. При цій продуктивності праці норма додаткової вартості може бути збільшена тільки абсолютним подовженням робочого дня. При цих межах робочого дня ця норма може підвищитися тільки внаслідок збільшення додаткової праці за рахунок необхідного, тобто шляхом зміни продуктивності праці.
Зростання продуктивності праці, на якій грунтується виробництво відносної додаткової вартості, пов'язане з трьома стадіями розвитку капіталістичного виробництва: проста капіталістична кооперація, капіталістична мануфактура, капіталістичне велике машинне виробництво. Тому в наступному питанні теми необхідно пояснити, чому проста кооперація і історично, і логічно є початковим пунктом розвитку капіталізму, охарактеризувати особливості кожної з цих стадій розвитку капіталізму, показати їх роль у підвищенні продуктивності праці, з'ясувати, яким чином у процесі розвитку капіталізму формальне підпорядкування праці капіталу остаточно перетворюється на реальне.
