7.2. Правила формування цін на експортовану продукцію
7.3. Правила формування цін на імпортовану продукцію
7.4. Економічна сутність демпінгу
7.1. Зовнішньоторговельні ціни
Ціни, які обслуговують зовнішній ринок, відображають зовнішньоекономічні зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристикою цих цін є те, що вони перебувають під впливом цін на світових ринках, які відображають умови виробництва й реалізації у цілому по світовому господарству.
Зовнішньоторговельні ціни являють собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів або при продажі їх усередині країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоторговельні ціни можуть відрізнятися від світових.
З переходом до ринку та розширенням практики ринкового ціноутворення фірмам доводиться брати участь у формуванні зовнішньоекономічних цін. Це відбувається при експорті товарів або їх продажу іноземним клієнтам, купівлі товарів за кордоном, здійсненні бартерних угод, створенні спільних підприємств і маркетингових дослідженнях зовнішніх ринків. Середні зовнішньоторговельні ціни публікуються у статистичних матеріалах ООН та статистичних довідниках. За конкретними угодами рівень таких цін нерідко становить комерційну таємницю. Підприємства, що займаються регулярною зовнішньоекономічною діяльністю, повинні аналізувати та прогнозувати ціни зовнішнього ринку із залученням кваліфікованих спеціалістів із цього питання.
В Україні з кінця 1994 року запроваджено так звані індикативні ціни. Вони встановлюються на товари, щодо експорту та імпорту яких визначено режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної операції. Такі ціни обов'язкові для всіх підприємницьких структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін беруться до уваги чинні в Україні стандарти якості продукції, стан кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники й умови. Індикативні ціни переглядаються щомісячно. їхнє використання спрямовано на впорядкування ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.
Зовнішньоторговельні угоди укладаються, як правило, на базі світових цін.
Інструментами реалізації зовнішньоторговельної політики є:
диференціація митних зборів;
використання демпінгових цін;
введення прямих заборон на ввезення продукції, яка може завдати шкоди вітчизняним виробникам і населенню;
державні субсидії експортерам.
Мито - це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Залежно від напрямку руху товарів розрізняють наступні види мита: імпортні, експортні і транзитні (хоча останні не в усіх країнах оформляються у вигляді мита).
Залежно від форми нарахування розрізняють:
- адвалерні мита, нараховуються у відсотках до митної вартості товарів;
- специфічні мита, нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів,
- комбіновані мита - поєднання перших двох видів.
Понад митних зборів митниця стягує такі митні збори як збір за збереження та складування товарів, марочний, санітарний збір та ін.
Митний тариф - це систематизований за певними правилами перелік мит, оформлений у вигляді спеціального документа. Перелік імпортних мит набагато ширше переліку експортних мит, так як при експорті застосовуються державні субсидії і квоти. Мита для підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку при експорті часто знімаються.
Імпортні мита спрямовані на захист вітчизняних виробників (підвищені мита), а також на стимулювання ввезення прогресивних технологій, сировини, матеріалів, соціально важливої продукції, масштаби вітчизняного виробництва яких недостатні (знижені мита).
Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати як витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.
