1) розрахункові ціни, які індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів;
2) ціни, які публікуються - це ціни, які повідомляються у спеціальних інформаційних джерелах, до них відносяться:
- довідкові ціни - це ціни на товари для внутрішньої оптової та зовнішньої торгівлі промислово розвинених країн;
- ціни біржової торгівлі - це ціни спеціально організованого та постійно діючого ринку масових якісно однорідних і взаємозамінних товарів.
На біржі діє схема: багато продавців - багато покупців. Ці ціни розраховуються і публікуються спеціальною комісією з біржовим котируванням. На біржах реалізується наступна продукція: сільськогосподарська, сировинна, переробна. Основне місце займає нафта та продукти її переробки, газ, алюміній, дорогоцінні метали, мідь, нікель і ін. Якщо біржові товари реалізуються в інших формах міжнародної торгівлі (довгострокові контракти), то біржові ціни є основою при розрахунку.
- ціни міжнародних товарних аукціонів - це ціни, які діють на спеціально організованих тимчасових ринках, де діє схема: один продавець - багато покупців. В основному продаються продукти сільського, лісового господарства, коштовності, чай, кава, сигарети. Ціна аукціонів завжди вище в порівнянні ціни на торгах. Торги характерні для технічно складної продукції машинобудування, будівництва, озброєння. Торги бувають відкритими і закритими. Схема: покупець - кілька продавців. При цьому здійснюється конкурентна боротьба з боку фірм - продавців з метою забезпечення найбільш вигідних умов для покупця.
Ціни фактичних угод - це ціни, які встановлюються через торговельні канали. Ці ціни відображають всі фактори, які діють на всіх стадіях процесу ціноутворення. Це реальні світові ціни, але вони не завжди відомі, оскільки, є комерційною таємницею (наприклад, ціни довгострокових контрактів).
Ціни пропозиції великих фірм встановлюються виробником без узгодження з споживачами, однак, вони ближче до реального рівня світової ціни.
6.3. Транспортний чинник ціноутворення у світовій торгівлі
Взаємовідносини продавців і покупців не обмежуються лише визначенням ціни товару. Необхідно ще узгодити базисні умови постачання, які визначають основні права і обов'язки учасників угоди при транспортуванні, пакуванні і маркуванні товарів, щодо страхування вантажів і оформлення комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару. При цьому необхідно пам'ятати, що всі додаткові витрати можуть взагалі не включатися в ціну чи включатися в неї частково або повністю. Все сказане вкладається в поняття «франкування», тобто економічні і правові умови, які визначають порядок включення в ціну тих чи інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням і страхуванням вантажів. Таким чином, франкування регламентує правові обов'язки сторін у зв'язку із постачанням товарів у внутрішній і зовнішній торгівлі.
Кожен продавець самостійно вирішує на яких умовах реалізувати товар. У світовій торгівлі купівля-продаж товарів здійснюється на певних базисних умовах. Базисними умовами визначаються права і відповідальність сторін, пов'язані з передачею товарів і з визначенням витрат на їх транспортування. Транспортні витрати можуть складати до 50% ціни товару.
До витрат на транспортні операції відносять витрати на:
- упаковку товару;
- навантаження-розвантаження товару;
- перевезення товару до пункту призначення;
- зберігання та навантаження на митниці;
- перевезення зовнішньоторговельним транспортом, включаючи страхування товару, мито та ін. збори.
Міжнародною торговельною палатою були підготовлені і випущені в 1953, 1980, 1990, і 2000 роках правила роз'яснення торгових термінів «ІНКОТЕРМС». Необхідно відзначити, що положення даних правил застосовуються тільки в тому випадку, якщо в договорі вказано застосування транспортних умов «ІНКОТЕРМС».
