Посередницькі надбавки (знижки) в ціні

Ц_п = Ц_Р ´ 1

Процес надходження товару від виробника до кінцевого споживача (населення) може мати такі стадії: виробник – посередник – підприємство, виробник – роздрібна торгівля – населення, або виробник – посередник – роздрібна торгівля – населення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередників. Такий ланцюговий зв’язок зумовлює необхідність установлення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною

природою аналогічні оптовим цінам підприємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговельним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу. Враховуючи, що надбавки є формою доданої вартості, до їх складу входить відповідний податок. Тоді посередницько-збутові й торговельні надбавки складаються з таких елементів:

П_п₍_т₎ = ВО + П + ПДВ,

(1.7)

де П_п₍_т₎ – посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн.; ВО – витрати обігу посередницької (торговельної) організації, грн.

Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою в цілому не об-межується. Вони визначаються за погодженням сторін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулюють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встанов-лення їхніх граничних рівнів.

Розрахунок ціни з надбавкою здійснюють за формулою

		+	^Нп(т)
	^ЦР			,	(1.8)

	⁼ ^Цп ¹

де Ц_р –	ціна реалізації товару, грн.;
Ц_п –	ціна придбання (відпускна ціна виробника чи посередника), грн.

Наприклад, магазин придбав у виробника одиницю товару за відпускною ціною 360 грн. і встановив до неї надбавку в розмірі 15%. Тоді роздрібна ціна магазину дорівнюватиме 414 грн. [360 ´ (1 + 0,15)], а торговельна надбавка – 54 грн. (414 - 360). Таким самим методом визначається надбавка й відпускна ціна посе-редника.

В окремих випадках виникає необхідність використовувати не надбавку до ціни, а її знижку. Застосування знижки здебільшого зумовлене ситуацією, коли постачальник (виробник чи генеральний дилер) сам пропонує продавцеві ціну

кінцевої реалізації. Тоді продавець має визначити ціну придбання, за якою йому доцільно купити таку продукцію, щоб забезпечити собі бажану величину торго-вельної знижки. У цьому разі ціну придбання можна визначити за формулою

де 3 – торговельна (посередницька) знижка, %.

Наприклад, якщо постачальник пропонує продавцеві встановити роздрібну ціну товару в розмірі 414 грн., то при знижці в 13%, ціна придбання для нього має не перевищувати 360 грн. [(414 × (1 - 0,13)]. У такому разі магазин одержить на свою користь знижку в розмірі 54 грн. (414 - 360).

Контрольні питання:

1. Опишіть структуру витрат у собівартості продукції.

2. Назвіть методи визначення прибутку в ціні.

3. Які непрямі податки можуть входити до складу ціни національних товарів?

4. Охарактеризуйте сутність і особливості визначення відпускної ціни підприємства.

5. Розкрийте особливості використання роздрібних цін в умовах вітчизняної еко-номіки.

Тема4. Методи ринкового ціноутворення

Питання лекції:

1. Витратні методи ціноутворення.

2. Методи, що спираються на попит.

3. Методи з орієнтацією на конкуренцію.

Опорні поняття:коефіцієнт гальмування,параметричний індекс якості,питомий маржинальних дохід, точка беззбитковості, ціна питома, ціни індиферентні.

Мета теми –надати студентам можливість вивчити основні методи ринко-вого ціноутворення.