Призначення і типи програмних засобів обробки тексту

Обробку текстової інформації на ПК забезпечують пакети прикладних програм – текстові редактори (процесори). Розрізняють текстові редактори: вбудовані (в Total Commander, Turbo Pascal) і самостійні (Multi Edit, Microsoft Word).

В процесі підготовки текстових документів можна виділити наступні етапи:

1) Набір тексту

2) Редагування

3) Орфографічний контроль, форматування тексту, розмітка сторінок

4) Друк (перегляд тексту перед друком на екрані, друк на папері)

Базові операції редагування:

1. Редагування рядка тексту з вставкою, заміною, видаленням символів, рядків, блоків.

2. Пошук і заміна фрагментів тексту.

3. Переміщення, копіювання елементів тексту.

4. Зміна накреслення символів: світле, напівжирне, курсив, з підкресленням (допоміжні можливості зміни шрифту).

5. Автоматичне перенесення тексту на новий рядок.

6. Створення таблиць і діаграм.

7. Форматування абзаців і розмітка сторінок.

8. Контроль лексики.

9. Побудова заголовків і вказівників.

10.Перегляд перед друком вигляду тексту на екрані, зміна шрифтів друку.

Текстовим процесором зазвичай називають потужний текстовий редактор, у якого є великі можливості по обробці текстових документів.

Сучасні текстові процесори передбачають велику кількість допоміжних функцій, які дозволяють набагато спростити набір і модифікацію тексту, підвищити якість відображення тексту на екрані, якість роздрукування документів.

Найбільш відомі зараз текстові редактори можна умовно поділити за спеціалізацією на три групи:

1. процесори загального призначення (Microsoft Word та інші).

2. редактори наукових документів (ChiWriter, TeX)

3. редактори вихідних текстів програм (Multi Edit і вбудовані редактори систем програмування Basic, Pascal, C та інші)

Спеціалізація редактора заклечається в тому, що в ньому додані (або оптимізовані) функції, які необхідні для обслуговування документів певного типу.

Крім того, особливе місце в групі пакетів, які працюють з документами, займають так звані видавничі системи – PageMaker, Ventura, QurkXPress та інші. Як правило, видавничі системи спеціалізуються на підготовці набраного документу до тиражування (створення макету видання).

Видавнича система дозволяю об’єднувати текст, графіку та художнє оформлення для відтворення документів такого рівня, які раніше забезпечувала тільки поліграфія.

За допомогою видавничої системи можна:

1) виконувати всі дії, характерні для текстового редактора;

2) регулювати густину символів у рядку (у поліграфії називають трекінгом);

3) плавно регулювати густину рядків на сторінці, тобто відстань між рядками (інтерліньяж);

4) враховувати ширину символів у попарних комбінаціях, що називається кернінгом);

5) регулювати ширину і висоту символів, створювати колонтитули, примітки, зміст документу;

6) автоматизувати процес форматування і переформатування абзаців за допомогою стилів;

7) друкувати сторінки не підряд, а у певній прийнятій у поліграфії послідовності, що називається створенням буклету;

8) вставляти текст, малюнки та інші об’єкти, обводити їх текстом тощо.

Сучасні програми-редактори, такі як Microsoft Word, мають риси видавничої системи.