Тема 2: Алфавіт. Ідентифікатори. Константи. Вирази

Мова програмування Pascal розроблена у 1968-71 р. Ніклаусом Виртом у Цюрихском Інституті інформатики (Швейцарія) і названа на честь французького винахідника першої рахункової машини Блеза Паскаля. Призначена для рішення найрізноманітніших задач: обчислювальних, економічних, інформаційних і т.д.

Завдяки своїй простоті, логічності й ефективності, Pascal одержав широке поширення у світі.

Елементами мови є символи, слова й оператори. З послідовності символів утворюються слова, а з комбінації слів – оператори.

Мова має обмежений набір символів і складається з:

- латиниці: від Aa до Zz і пробілу (у коментарях і символьних константах допускаються букви кирилиці);

- арабських цифр: від 0 до 9;

- шістнадцятирічних цифр (арабські цифри від 0 до 9 і латинські букви від Aa до Ff);

- спеціальних символів:

+ - * / = < > . , ' [ ] ( ) { } # $ ; : ^ @

- спарених символів, отриманих комбінаціями спеціальних:

<> <= >= := .. (* *) (. .)

Спарені символи розривати пробілом не можна.

Слова мають визначений сенс і в тексті програми розділяються пробілами чи іншими спеціальними символами.

Приклад слів у програмі:

Program, Input, Output, Var, Begin, Integer, WriteLn, End.

Якщо між словами знаходиться один з наступних роздільників: “+”, “-”, “/”, “*”, “=”, “:”, “;”, “(”, “)”, то пробіл можна ставити до і після роздільника, але можна його і не ставити. Де допускається один пробіл, можна ставити будь-яку кількість пробілів (зайві пробіли ігноруються компілятором). Наприклад, рядок

vara, b, c : integer ;

можна записати так:

vara,b,c:integer;

У Pascal-і маються слова, зміст яких строго фіксований. Називаються вони службовими чи зарезервованими.

Наприклад, Program, Const, Do, Begin, End, Var і інші. Службові слова є складовою частиною мови і їх неможна використовувати для інших цілей, наприклад, в якості імен змінних, констант і т.д.

Крім службових слів у Pascal використовуються два види ідентифікаторів (імен): стандартні і ти, що задає користувач.

Стандартні ідентифікатори закладені в мові для позначення вбудованих об'єктів. Наприклад, Read, Write, Abs, Char, Boolean і т.д.

Ідентифікатори користувача визначаються користувачем і повинні відрізняться від стандартних. Правила їхнього написання наступні:

- ідентифікатор повинний починатися з букви чи знака подчерку і може містити букви, цифри і знак подчерку;

- довжина ідентифікатора до 63 символів;

- ідентифікатор можна писати як рядковими, так і прописними буквами, чи використовувати ті й інші одночасно;

- пробіл в ідентифікаторі неприпустимий.

Приклади написання ідентифікаторів.

Вірно: Невірно:

My_Program My Program -пробіл;

Name_2 2_Name -починається з цифри;

Primer5 End -службове слово;

Dlina (Dlina) -круглі дужки;

Kmh Km/h -похила риса;

Uslovie4 Uslovie-4 -тире.

Для пояснень у програмі пишуть коментарі, що робить її більш зрозумілою.

Коментар – це послідовність будь-яких символів, що маються на клавіатурі, укладена у фігурні дужки “{” і “}” чи в роздільники “(*” і ”*)”, що є його ознакою.

Коментар ігнорується компілятором і тому його можна вставляти в будь-яке місце програми, де використовується пробіл. Наприклад, даний запис

vara, {перший елемент добутку} b, {другий елемент добутку}

res : {результат} integer;

рівнозначна запису