Одне з головних завдань фінансового менеджменту – максимізація прибутку при заданому рівні фінансового ризику – реалізується різними методами, одним з основних методів є “фінансовий важіль”. Фінансовий важіль характеризує використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу.
Показник, який відображає рівень додатково створюваного прибутку власним капіталом при різній частці використання залученого капіталу, називається ефектом фінансового важеля і розраховується так:
Ефв – ефект фінансового важеля;
ППр – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
Да – коефіцієнт дохідності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
%К – середній розмір проценту за кредит, що сплачується за використання залученого капіталу, %;
– середня сума залученого капіталу підприємства;
– середня сума власного капіталу підприємства.
Показник, що визначає ефект фінансового важеля, містить три основних складові:
o Податковий коректор фінансового важеля (1 – ППр), який відображає ступінь залежності ефекту фінансового лівериджу від рівня податку на прибуток.
o Диференціал фінансового важеля (Да – %К), який характеризує різницю між дохідністю активів та процентною ставкою за кредит.
o Коефіцієнт фінансового лівериджу, який характеризує суму залученого капіталу, яку використовує підприємство на одиницю власного капіталу.
Застосування механізму впливу фінансового важеля на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.
