Структура фінансового ринку.

Структура фінансового ринку — це його побудова за пев-ними ознаками: функціональною, інституціональною, сегме-нтарною тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукуп-ність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінан-сових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних гро-шових коштів, цінних паперів та інших фінансових активів.Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредит-ні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб'єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності,фінансові інститути, окремі громадяни.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукуп-ність ринкових фінансових інститутів, що супроводжуютьпотік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-ників і виступають як суб'єкти ринку.

При характеристиці функціональної структури фінансово-го ринку всю систему фінансових ринків можна представитиринком капіталу, який поділяють на ринок власних капіта-лів, де об'єктом купівлі-продажу є титули власності — акції,облігації і ринок позикових капіталів, який включає ринокдовгострокових позичкових капіталів (боргових зобов'язань,середньо-та довгострокових кредитів) і ринок грошей (між-банківський, обліковий, валютний).

Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціо-нуючих на ньому суб'єктів, то можна представити інститу-ціональну структуру фінансових ринків.

Основними суб'єктами ринку є:

інститути позафінансової сфери — це юридичніособи-резиденти певної держави, які займаються виробницт-вом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючиі фінансові послуги. До інститутів позафінансової сфери на-лежать промислові і сільськогосподарські підприємства, кор-порації, установи, організації тощо. Основним джерелом фінан-сування для нефінансових інститутів виступають банківськікредити, інші види позичок, облігації та акції;

Б) держава, як суб'єкт, виступає на фінансовому ринку по-зичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внут-рішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконуєспецифічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансо-вого ринку. Державний сектор пов'язаний з усією економічноюсистемою через податки, державні закупівлі і через позики;

населення, як суб'єкт, виконує на ринку роль інвесторапід час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти накредитному ринку. У країнах з розвиненою ринковою економі-кою близько 70% населення вкладає кошти в різноманітні фі-нансові активи. Значна частина населення отримує довгостро-кові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Українітільки незначна частина населення займається інвестуванняму цінні папери. Практично відсутнє також довгострокове креди-тування населення банківськими установами, що є ознакою пе-рехідного періоду з нестабільним і нерозвиненим фінансовимринком. Населення, як соціальний елемент інфраструктуриринку, формує менталітет довіри до фінансових установ, до по-середників, що діють на ринку, до послуг, які вони надають;

Г) фінансові інститути, як суб'єкти фінансового ринку,представлені комерційними банками, кредитними спілками,пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компанія-ми, біржами тощо. (На табл. 1.3 за сегментами фінансового ри-нку представлені основні його учасники і їх види діяльності).

Таблиця 1.3

На ринках діють суб'єкти ринку (продавці - посередники - покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів - інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).

Суб'єктами фінансового ринку є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб'єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Суб'єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

За формою:

- господарчі суб'єкти;

- домашні господарства;

- держава;

- місцеві органи влади.

За функціями:

- емітенти;

- інвестори;

- інституційні інвестори;

- фінансові посередники;

- інститути інфраструктури ринку тощо.

Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння; товариства; корпорації.

Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб'єктами як ринкової економіки, так і учасниками ринку фінансових послуг.

На ринку грошей продаються і купуються грошові кошти на короткий термін.

До ринку капіталів належать довготермінові капітали, тобто вкладання коштів на тривалий період часу.

Ринок короткотермінових банківських кредитів (ринок позичкового капіталу) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів підприємств, населення і надання їх у вигляді короткотермінових позик на умовах поверненості.

Ринок короткотермінових фінансових активів має справу з частками капіталу (акціями), облігаціями, що погашаються в короткий час, векселями, заставними та іншими вимогами на реальний актив.

Із таблиці видно, що найбільш поширеними фінансовими інститутами фінансового ринку є банки, які здійснюють дія-льність щодо операцій з фінансовими інструментами на кож-ному сегменті ринку.

За участю в депозитній діяльності фінансові інститути по-діляють на дві основні категорії: депозитні і недепозитні.

До депозитних інститутів належать: комерційні банки,ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілкитощо.

До недепозитних інститутів належать інвестиційні компа-нії, пенсійні фонди та страхові компанії (джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів наведено в табл. 1.4).

Депозитні інститути залучають кошти у вигляді депози-тів і надають позички. Найважливішою функцією комер-ційних банків є забезпечення платіжного механізму. Вониздійснюють кредитування суб'єктів господарської діяльно-сті та громадян за рахунок залучення коштів підприємств,установ, організацій, населення та інших кредитних ресур-сів, відіграють вирішальну роль у фінансуванні корпора-цій, залученні та розміщенні фінансових ресурсів серед га-лузей економіки.

Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації залучаютькошти інвесторів у вигляді депозитів і надають позики під за-ставу нерухомості.

Кредитні спілки на фінансовому ринку серед депозитнихінститутів є наймолодшими і найменшими за обсягом акти-вів. їх учасниками є фізичні особи, об'єднані за спільним мі-сцем роботи, участю в одній організації, чи в одній професій-ній спілці. Головною метою їх діяльності є фінансовий тасоціальний захист їх членів через залучення особистих зао-щаджень членів спілки для взаємного кредитування.

На таблиці 1.4 представлені недепозитні інститути: інвес-тиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії. Всіх їхоб'єднує спільна риса: вони вкладають кошти інвесторіву портфель цінних паперів і виступають на ринку інституцій-ними інвесторами.

Інвестиційні компанії є інститутами спільного інвестуван-ня, які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверси-фікований портфель цінних паперів. Активи інвестиційнікомпанії формують за рахунок придбання пайових і борговихцінних паперів інших емітентів, а фінансові ресурси — за ра-хунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційнихсертифікатів.

Пенсійні фонди забезпечують працівників після виходу напенсію доходом, який виплачується періодичними виплата-ми, або в іншій формі, яка передбачена в договорі. Засновни-ками пенсійного фонду є фізичні особи, корпорації, приватніфірми, установи, спілки. Кошти залучаються до фонду черезнадходження періодичних внесків роботодавців і працівни-ків. Так як фонди здійснюють періодичні виплати пенсіоне-рам протягом тривалого періоду, то близько 90% активів пен-сійного фонду становлять акції та цінні папери з фіксованимдоходом, але найбільша частка в активах пенсійних фондівналежить корпоративним цінним паперам — акціям та облі-гаціям.

Страхові компанії є фінансовими посередниками, щоздійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних по-дій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісівсплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язаннясплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні пев-них подій. Страхова премія є платою за страхування, яку вла-сник поліса вносить страховій компанії згідно з договоромстрахування. Отримуючи страхові внески, страхові компаніїотримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внескивикористовують для придбання облігацій, акцій, заставних таінших цінних паперів;

Д) інститути інфраструктури, як суб'єкти, відіграютьзначну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і вклю-чають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інфо-рмаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстраторитощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ри-нку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістюфінансових активів, що перебувають в обігу;

Е) іноземні учасники ринку — це міжнародні організації,іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні осо-би, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участьу купівлі-продажу фінансових активів.

Суб'єктів фінансового ринку, які формують його структу-ру, також можна класифікувати за формою та функціями.

За формою: господарчі суб'єкти; домашні господарства;держава; місцеві органи влади.

За функціями: емітенти; інвестори; інституційні інвесто-ри; фінансові посередники; інститути інфраструктури ринкутощо.

Світова практика нагромадила значну кількість різнихформ господарювання, які водночас є господарськими суб'єк-тами і виконують певні функції на фінансовому ринку. Зо-крема, йдеться про такі організаційно-господарські форми,як: державні підприємства, кооперативи, фермерські та ко-лективні господарства, акціонерні товариства, малі підприєм-ства, корпорації, об'єднання, господарські товариства, асоці-ації, консорціуми, індивідуально-трудові об'єднання, спільніпідприємства. Найпоширенішими є три основні форми підп-риємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, ко-рпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми,оскільки всі вони є юридичними особами, суб'єктами як рин-кової економіки, так і учасниками фінансового ринку і конк-ретно кожного його сегмента.

Надзвичайно важлива роль у системі фінансового ринкуналежить домогосподарству, так як частина його доходу, щоне використовується упродовж поточного періоду, перетво-рюється на заощадження і може, за наявності відповідногофінансового механізму, стати потужним джерелом економіч-ного зростання країни.

Домогосподарство — це економічна одиниця, що склада-ється з одного та більше осіб, які ведуть спільне господарство,що забезпечує економіку факторами виробництва і викорис-товує зароблені на цьому кошти для поточного споживаннятоварів та послуг і заощадження з метою задоволення своїхмайбутніх потреб.

Сприяє розвитку місцевого та регіонального фінансовогоринку і місцеве самоврядування. Це гарантоване державоюправо та реальна здатність територіальної громади — жителівсела чи кількох сіл, селища чи міста — самостійно або під ві-дповідальність органів і посадових осіб місцевого самовряду-вання вирішувати питання місцевого значення в межах Кон-ституції і законів України. Органи місцевого самоврядуваннямають право приймати рішення про випуск облігацій з метоюпокриття бюджетного дефіциту. Муніципальні позики є важ-ливим інструментом фінансування таких суспільних потреб,як будівництво доріг, житла, об'єктів освіти, культури, охо-рони здоров'я, розвиток систем водопостачання і каналізаціїта ін. Все це дозволяє реалізувати регіональні програми, під-вищує фінансові можливості місцевого самоврядування,знижує тиск на загальнодержавний бюджет, сприяє розвиткурегіонального фінансового ринку.

Якщо розглядати суб'єктів фінансового ринку за функ-ціями, то кожний сегмент ринку має своїх конкретних пря-мих учасників фінансових операцій. Наприклад, на ринкупозичкових капіталів — це кредитори, позичальники, емі-тенти, інвестори; на валютному ринку — це продавці тапокупці валюти; на страховому ринку — страховики, стра-хувальники; на ринку цінних паперів — емітенти, інвесто-ри, фінансові посередники, організації, що обслуговуютьринок цінних паперів, державні органи регулювання і кон-тролю і т.д. Основними суб'єктами більшості сегментів фі-нансового ринку є:

емітенти — це ті, хто випускає цінні папери в обіг;в основному це юридичні особи (у випадках, передбаченихзаконодавством, можуть бути фізичні особи), які від свогоімені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску (це переважнодержава, комерційні підприємства чи організації, фінансовіінститути тощо);

інвестори — це особи, які вкладають свої кошти в дія-льність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові ак-тиви, з метою отримання доходу (залежно від ознак їх поді-ляють на індивідуальних, інституціональних, стратегічних,портфельних, вітчизняних та іноземних);

фінансові посередники — найбільш представлена групафінансових інститутів, яка об'єднує банківську систему, не-банківські та контрактні фінансові інститути, інвестиційно-кредитні фінансові інститути, які акумулюють кошти індиві-дуальних інвесторів і використовують їх для інвестуванняабо кредитування, також надають посередницькі послуги упроцесі здійснення операцій з цінними паперами та іншимифінансовими інструментами.

Як бачимо, структура фінансового ринку дуже різнома-нітна, досліджується за формами, сегментами, функціями,представлена великою кількістю фінансових інститутів, уста-нов, які велику роль на ринку відіграють як його суб'єкти.